У збірці подано матеріали обласного семінару-практикуму методистів районних (міських) методичних кабінетів, які координують роботу вчителів духовно-морального спрямування, «Християнські цінності в сучасній системі освіти». Вміщені матеріали дослідження, виступи учасників семінару, конспекти уроку, виховного заходу, рекомендації семінару, орієнтовний перелік тематики виховних годин духовно-морального спрямування, список рекомендованої літератури.

Для методистів районних (міських) методичних кабінетів, керівників методичних об'єднань, учителів курсів духовно-морального спрямування, учителів гуманітарного циклу.

Зміст

Програма семінару………………………………………………………………..	4

Деряга Л.М. Зарубіжний та вітчизняний досвід духовного розвитку особистості…………………………………………………………………………
	6

Романенко А. М. Духовне виховання особистості в контексті реалізації державної програми «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів»…………………………………………	16

Михайлець Ж. Г. Упровадження елементів християнської етики в курсі викладання української мови та літератури……………………………..............	21

Оніпко А. В. Використання елементів християнської культури в позашкільному освітньому закладі………………………………………………	26

Твердохліб А. І. «Святитель Петро Могила, митрополит Київський. Києво-Могилянська академія» (конспект уроку біблійної історії та християнської етики в 6 класі)…………………………………………………………………….	29

Бугаєць Т. М., Ніконова Л. М. «Чесне слово» (конспект виховної години в 2 класі)………………………………………………………………………………..	37

Михайлець Ж. Г. Дидактичний матеріал щодо упровадження елементів християнської етики в курсі викладання української мови та літератури…….	35

Орієнтовна тематика виховних духовно-морального спрямування…………...	47

Витяг з проекту Концепції духовно-морального виховання…………………...	51

Бондаренко Н. М, Горбаньова Н. М. Рекомендації по використанню морально-духовних надбань української та світової культури в навчально-виховному процесі………………………………………………………………...	53

Рекомендації спільного семінару-практикуму вчителів музичного мистецтва та християнської етики Новосанжарського МРК....…………………………….	56

Рекомендації семінару…………………………………………………………….	57

Рекомендована література………………………………………………………..	59

П Р О Г Р А М А

обласного семінару-практикуму

«Християнські цінності в сучасній системі освіти»

Мета: актуалізувати знання та розкрити шляхи впровадження предметів духовно-морального спрямування, духовного розвитку особистості; ознайомити з досвідом впровадження курсів духовно-морального спрямування в загальноосвітніх навчальних закладах Полтави, використання елементів християнської культури в системі освіти; привернути увагу до важливості проблеми духовного розвитку особистості.

Дата проведення: 2 лютого 2012 року

Категорія: методисти методичних кабінетів відділів (управлінь) освіти райдержадміністрацій (міськвиконкомів), які курують викладання предметів духовно-морального спрямування

Місце проведення Полтавська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 18, Полтавська гімназія № 6.

9.30 – 10.00

10.00–10.10

10.15–10.30

10.30–10.15

10.15–10.35

Заїзд та реєстрація учасників семінару (фойє ПОІППО)

Проворна Ірина Іванівна,

методист обласного центру практичної психології і соціальної роботи ПОІППО

Переїзд до Полтавської ЗОШ №18

Фіто-чай (учительська)

Відкриття семінару. Актуальність проблеми семінару (музей «перлини малої Батьківщини»)

Кирилюк Марина Вікторівна,

Проректор з науково-методичної роботи ПОІППО

Зарубіжний та вітчизняний досвід духовного розвитку особистості

Деряга Людмила Миколаївна,

методист відділу методики виховання ПОІППО

10.50 – 11.00.

11.00 – 11.10

Про впровадження курсів духовно-морального спрямування в навчальних закладах м. Полтави

Бондаренко Ніна Миколаївна,

методист Полтавського методичного кабінету

З досвіду роботи школи по впровадженню предмета «Біблійна історія та християнська етика»

Горіна Оксана Йосипівна,

директор Полтавської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 18

11. 10 – 11.20

11.20 – 11.30

11.30 – 12.15

12.15 – 12.30

12.30 – 13.00

13.00 – 13.30

13.30 – 13.40

13.40 – 13.50

13.50 – 14.30

14.30 – 15.00

15.00

Інтеграція змісту гуманітарної освіти школярів – провідна умова ефективного духовного розвитку учнів.

Лобач Олена Олександрівна,

кандидат педагогічних наук, доцент, завідувач кафедри музики ПНПУ ім.. В. Г. Короленка, науковий керівник ОСДГ з проблеми «Дидактичне забезпечення програми «Біблійна історія та християнська етика»,

Впровадження елементів християнської етики в курсі викладання української мови та літератури

Михайлець Жанна Григорівна,

учитель української мови та літератури Полтавської ЗОШ І-ІІІ ст.№29, учасник ОСДГ з проблеми «Дидактичне забезпечення програми «Біблійна історія та християнська етика»

Відкритий урок біблійної історії та християнської етики в 6 класі

«Святитель Петро Могила, митрополит Київський. Києво-Могилянська академія». (кабінет початкової школи)

Твердохліб Андрій Іванович,

учитель християнської етики Полтавської ЗОШ №18

Переїзд до Полтавської гімназії №6

Обід

Виховна година в 2 класі «Чесне слово» (кабінет 4)

Бугаєць Тетяна Миколаївна, Ніконова Лариса Миколаївна

учителі початкових класів Полтавської гімназії №6

Духовне виховання особистості в контексті реалізації державної програми «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів»

Романенко Анжела Михайлівна,

методист відділу методики виховання ПОІППО

Використання елементів християнської культури в позашкільному освітньому закладі

Оніпко Алла Володимирівна,

методист Диканського районного будинку дитячої та юнацької творчості

Підведення підсумків семінару. Прийняття рекомендацій

Концерт духовної музики

Студенти та викладачі психолого-педагогічного факультету ПНДПУ імені В. Г. Короленка

Від'їзд учасників семінару

Зарубіжний і вітчизняний досвід духовного розвитку особистості

Деряга Л. М.,

методист ПОІППО імені М. В. Остроградського

Стратегія сучасної освіти в Україні виходить з положень Конвенції ООН про права дитини (20 листопада 1959 року), де зазначається, що дитині «має бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості і сприятливі умови, які б надавали змогу розвиватися фізично, морально, духовно…» (принцип 2, а також 7; 10).

Розвиватися фізично учням допомагають уроки фізичного виховання, розвинена система спортивних гуртків та секцій, проводяться спортивні змагання на різних рівнях. Моральному розвитку сприяють виховні години, різного роду виховні заходи, зустрічі. Найбільше уваги приділяється інтелектуальному розвитку дитини. І дехто хибно вважає, що знання і є показником духовності. Це не так!

Ми часто вживаємо слово «духовний», надаючи йому різного значення: інтелектуальність, начитаність, різнобічність знань». Духовність – доволі складне й інтегроване поняття, воно походить від слова «дух» – внутрішній стан, внутрішній світ людини, її свідомість, її орієнтація. Поняття «духовність» не є тотожним поняттю «моральність». Однак між ними існує взаємозв'язок, бо моральні норми поведінки визначаються духовними цінностями людини. Одиницею вимірювання духовності є ціннісні орієнтації, пов'язані з моральністю. Багатьом зрозуміло, що духовність пов'язана з релігією.

Християнське вчення стверджує, що людина – трирівнева істота, яка має дух, душу і тіло. Якщо один з цих рівнів не розвивається, то страждають інші, страждає вся людина, навколо неї страждають оточуючі, страждає все суспільство. Причому дух повинен підпорядковувати собі душу і тіло. А не навпаки. Відповідно до цього, якщо в дитини більше розвивати тіло і розум, ніж дух, вона не може бути повноцінною, щасливою.

Для багатьох цілком очевидним є той факт, що духовний розвиток особистості неможливий без релігійної освіти.

Досвід демократичних держав свідчить про те, що право громадян на релігійну освіту незаперечне, закріплене в конституціях багатьох країн, не суперечить загальній світськості освіти в цих країнах. Право на релігійну освіту є невід`ємним правом учнів на доступ до інформації і, причому правом на вивчення саме свого віросповідання.

Релігія викладається в публічних школах майже усіх країн Західної Європи, причому у школах більшості розвинених європейських держав релігійне виховання безперервно відбувається впродовж багатьох століть.

Сьогодні предмет, який призначений для релігійної освіти, має різні назви у різних країнах:

- релігія (Бельгія, Греція, Іспанія, Фінляндія),

- навчання християнської моралі (Данія),

- основи релігії (Австрія, Норвегія, Нідерланди),

- релігійне навчання (Швеція, Ісландія),

- релігійне виховання (Португалія, Великобританія, Німеччина),

- релігія та етика (Люксембург),

- релігійні рухи (Нідерланди, середня школа).

- основи православної культури (Росія),

- історія Вірменської церкви (Вірменія)

Характер навчання релігії у західноєвропейських школах вирішальною мірою залежить від моделі державно-церковних відносин у тій чи іншій країні. Як правило, принцип нейтральності держави в її ставленні до релігії ніде в Західній Європі не означає байдужості до релігійних цінностей. І, скажімо, принцип нейтральності для публічних шкіл зовсім не означає, що такі школи мусять бути цілковито секулярними та/або повністю вилучати навчання релігії зі своїх програм.

Професор Острозької академії, автор підручників «Основи християнської етики» В. Жуковський характер ставлення освітян Європи до релігійної освіти в різних країнах визначає як:

–пізнавально-активний (Португалія, Великобританія, Німеччина, Ірландія, Данія);

– пізнавально-енциклопедичний (Нідерланди, Австрія, Швеція, Норвегія);

– ігноруючий, або нейтральний (Болгарія, Словенія, Швейцарія, Франція).

Перші два підходи характерні для більшості економічно розвинутих європейських країн, останній – країнам постсоціалістичного табору і деяким розвиненим країнам.

Професор, завідувач кафедри германських і слов'янських мов Університету Бригма Янга (США) Дональд Карл виділяє 4 види релігійної освіти:

1) Наставляння в єдиній релігії;

2) Наставляння в одній із кількох релігій;

3) Викладання релігієзнавства або етичного виховання;

4) Відсутність релігійної освіти в публічних школах.

Під «наставлянням» розуміється викладання вчення певної релігійної організації учням, які є членами цієї організації. Таке наставляння в державних школах часто – але не завжди – ведуть церковнослужителі конкретної конфесії. В усіх країнах, які поважають принципи свободи совісті, учні публічних середніх шкіл мають право не відвідувати такі курси або батьки мають право звільнити своїх дітей від цих курсів.

Наставляння в єдиній релігії пропонують учням середньої школи європейські або ісламські країни, де переважна частина учнів є мусульманами або членами католицької або православної церков: Греція, Йорданія, Італія, Польща, канадська провінція Квебек.

Наставляння в одній із кількох релігій відбувається в Австралії, Німеччині, Іспанії, Філіппінах, де учням пропонуються вибір між католицизмом та протестантизмом. Усі країни надають учням вибір: в Австралії – вільний час, у Німеччині – етичне виховання, в Іспанії – іудаїзм та іслам.

Під «релігієзнавством» розуміється викладання історії релігії або викладання об'єктивного, наукового огляду сучасних релігій. Курси з релігієзнавства викладаються у Нідерландах, Норвегії, Фінляндії й Швеції. Зазвичай ведуть їх самі вчителі цих шкіл, у Фінляндії – спеціальні викладачі, що закінчили семінарії. У складі курсу переважає історія християнства. Ці курси для школярів іноді включають і огляд етичних принципів.

Багато хто думає, що огляд світових релігій цікавіший, аніж наставляння в якійсь одній вірі. Крім того, вони вважають, що курси з релігієзнавства допомагають зменшити забобони учнів щодо нетрадиційних релігій. Але, як стверджує професор Дональд Карл, загальна ефективність релігієзнавства або етики в середніх школах з метою підвищення толерантності поки в науковій літературі не доведена. До того ж, викладання релігієзнавства в публічних школах проблематичне, тому досить важко сказати, що таке «об'єктивне викладання» певної віри або історії певної релігійної групи? Складно протестантові вчити католицизму так, щоб католики були цим задоволені, як важко православному викладати іслам так, щоб мусульманин був цим задоволений.

Під «етичним вихованням» розуміється об'єктивний, порівняльний огляд різних поглядів на етику й виховання характеру. Насправді такі курси з етики не «релігійні», але є невід'ємною частиною політики й завдань релігійної освіти в школах. Їх у державних школах звичайно ведуть учителі цих шкіл. Багато хто сумнівається в тому, що можна навчити етики без віри.

Вилучення релігії зі шкільної програми відбувається в Албанії, Бельгії, Білорусії, Бразилії, Венесуелі, Індії, Казахстані, Колумбії, Мексиці, Монголії, США, Швейцарії, Франції. Все той же Дональд Карл вважає, що одним із суттєвих недоліків такого підходу до релігійного виховання є те, що учні можуть лишитися в небезпечному «ідеологічному вакуумі».

А тепер звернемося до конкретних прикладів.

У Греції освіта носить конфесійний характер і є обов'язковою. У початкових і середніх класах релігійна освіта і виховання відбуваються за догматами Грецької Православної Церкви.

У Великій Британії релігійна освіта віднесена до групи «фундаментальних предметів». Розділ 6 Акту про реформу освіти закріплює обов'язок усіх дітей щоденно бути присутнім на спільному богослужінні. Якщо батьки не погоджуються, вони мають право звільнити своїх дітей.

Цікаво організовано релігійну освіту в Данії. Там з першого по десятий клас учні вивчають основи християнських знань, цей предмет є обов'язковим. На основі Біблії учні знайомляться з культурними цінностями цієї країни. А старшокласники вивчають основи всіх світових релігій.

В Італії уроки релігійного виховання проводять у державних та приватних дитячих садках і початковій школі — дві години на тиждень, і лише одну годину на тиждень у старшій школі. Втім, якщо дитина після 13 років не хоче продовжувати релігійну освіту, вона може натомість вивчати інші навчальні дисципліни.

У преамбулі Конституції Ірландії воздається честь Пресвятій Трійці. Освіта носить конфесійний характер.

Конституція Румунії стверджує: «В державних школах релігійна освіта організовується і гарантується законом».

Повчальною для нас, українців, на мою думку, є історія релігійної освіти в Німеччині, дослідженням якої займалася кандидат педагогічних наук, викладач кафедри гуманітарних дисциплін Рівненського інституту Київського університету права Артерчук Тетяна. У своїй статті «Урок релігії в державних загальноосвітніх закладах Німеччини» вона пише, що упродовж тривалого часу урок релігії в Німеччині був важливим обов'язковим предметом; читання, письмо та співи вивчалися на прикладі Біблії та катехізису. Зображуючи еволюцію релігійного виховання, науковець доводить, що відмова від нього стала однією з причин розв'язання Німеччиною І світової війни і виникнення фашизму. Німці на власній історії переконалися про необхідність проведення уроків релігії в школах.

У сучасних німецьких школах співіснують юдейський, мусульманський і переважно християнський уроки релігії, причому останні розподіляються на євангельську та римо-католицьку конфесії, а в Нижній Саксонії ще й на православну. Школярі мають конституційне право брати участь у заняттях релігії власної конфесії. Вони мають право також на звільнення від занять релігії або ж на вивчення альтернативних морально-етичних дисциплін. До виповнення 12 років рішення щодо участі дитини у заняттях з релігії приймається її батьками. З дванадцятирічного віку таке рішення батьків має бути підкріплене згодою дитини. Після 14 років дитина вважається «релігійно повнолітньою» і самостійно приймає всі рішення щодо своєї релігійної приналежності, а також щодо участі в уроках релігії.

Урок релігії входить у розклад занять і є чітко фіксованим для всіх типів шкіл. В усіх класах початкової школи релігія викладається 2 години на тиждень.

У державних школах Австрії християнська етика є обов'язковим предметом. Якщо ж школярі відмовляються від релігійних занять, вони можуть відвідувати уроки з так званої світської етики. Держава контролює цей процес.

У Фінляндії заняття з релігії та етики — це установлена законом складова турботи про дитину. Тести з релігійних або світоглядних знань є обов'язковими для вступу до університетів.

У країнах Євросоюзу, які мали досвід тоталітарної комуністичної влади, наприклад у Польщі, Чехії, Естонії, ці проблеми теж вирішено толерантно й розумно. Так, у польських середніх школах релігійні заняття з католицтва запроваджено з 1992 р., причому зміст релігійного навчання визначається церковною владою. Проте якщо батьки не хочуть, щоб їхня дитина опановувала ази католицтва, їм запропонують уроки інші конфесії. Приблизно за таким самим принципом здійснюється освіта в державних і приватних школах Чехії. Теологічні факультети в цій країні існують у п'яти університетах, причому лише в Карловому університеті у Празі їх три (католицький, протестантський і гуситський). В Естонії, де переважно державні школи, вивчення релігії є добровільним і позаконфесійним. Принципи і теми релігійних занять визначено в навчальних планах, затверджених міністерством освіти. Але батьки самі вирішують, вивчатиме їхня дитина основи релігії чи ні.

Хотілося б зупинитися на досвіді у плані релігійного виховання Сполучених Штатів Америки, який є яскравим прикладом еволюції у вихованні молоді на християнських цінностях.

3 ХУІІ століття і до 1960-х років ХХ століття виховання молоді у цій країні ґрунтувалось на християнських моральних цінностях, яке супроводжувалось молитвою та читанням Біблії. Проте з 1962-1963 рр. під впливом нових суспільних тенденцій в країні молитву в школі та читання Біблії було визнано Верховним судом США неконституційним. Гарячі дискусії в американській школі точилися навколо молитви, яка складалася з двадцяти двох слів. У цій невеликій молитві говорилось: "Всемогутній Господь, ми визнаємо нашу залежність від Тебе і просимо Твого благословення на нас, наших батьків і нашу державу". І ця молитва була заборонена в школі.

За словами професора Острозької академії В. Жуковського, одним з наслідків подібних заборон у США, став ріст аморальної поведінки серед молоді і населення в цілому. США стали світовим лідером у самих незавидних сферах, а саме:

- за кількістю тяжких злочинів;

- за кількістю розлучень,

- за підлітковою вагітністю;

- за кількістю добровільних абортів;

- за числом випадків СНІДу;

- за рівнем нелегального вживання наркотиків;

- на першому місці у Західному світі за кількістю неписьменних.

Цікавим для нас є досвід північного сусіда – Росії. Близько 10 років в деяких регіонах цієї країни тривав експеримент під назвою «Основи православної культури». З 2012 року в усіх школах цієї держави буде введено курс «Основи релігійних культур та світської етики», який включатиме 6 модулів: «Основи православної культури», «Основи мусульманської культури», «Основи буддійської культури», «Основи іудейської культури», «Історія світових релігійних культур», «Основи світської етики». Який модуль вивчати, вибиратимуть батьки учнів. Але один із модулів доведеться вивчати обов'язково.

Тісна співпраця відбувається між навчальними закладами Російської Федерації та Православною церквою як на обласних рівнях, так і на районних, на міських. Укладаються домовленості між адміністрацією області та єпархіями, між благочиніями та районною, міською владою, між окремими навчальними закладами та храмами. Існує трирівнева система підготовки педагогічних кадрів: дворічна школа підготовки учителів за спеціальністю «Культорологія. Православна культура», що діє при інституті підвищення кваліфікації учителів, крім того в деяких навчальних педагогічних закладах введено спеціальність «Учитель православної культури». Деякі духовні семінарії отримали державну ліцензію на спеціальність «Теологія», що дозволить направити у вузи спеціалістів для викладання духовних дисциплін та спецкурсів.

Православна культура в Росії до 2012 р. реалізувалася у формі регіонального компоненту, факультативів і через позакласну діяльність. Тематика факультативів найрізноманітніша: складала 32 найменування. Спецкурси з православної культури проводяться не лише в школах, але і в профтехучилищах, вищих навчальних закладах. Діють православні гімназії, православні дитячі садочки. Детальніше дізнатися про досвід впровадження предмета «Основи православної культури» в Росії ви зможете, познайомившись зі статтею «Віра зібралася до школи» (інтерв'ю керівника редакційної комісії з підготовки підручника «Основи православної культури», професора Московської духовної академії Андрія Кураєва), що розміщена в Інтернеті, та статтею професора Смоленського державного університету Т.П. Довгій, опублікованій в журналі Російської академії освіти «Педагогіка» за 2011р., №1.

А тепер звернемося до вітчизняного досвіду духовного розвитку особистості в системі шкільної освіти. Як відомо, активний розвиток освіти розпочався для наших предків після прийняття християнства. Саме монастирі ставали осередками освіти. До 1917 року в усіх навчальних закладах Закон Божий був обов'язковою дисципліною. Вивчення багатьох інших предметів базувалося на християнському світобаченні. У свій час відомий педагог К. Д. Ушинський писав: «Сучасна педагогіка виросла на християнському грунті, і для нас не християнська педагогіка є річ неймовірна – безголова потвора й діяльність без мети, захід без спонукання позаду і без результатів попереду».

Одним із шляхів духовного розвитку школярів на Україні є впровадження курсів духовно-морального спрямування, що розпочалося в деяких регіонах України з 1992 року.

Відповідно до рішення колегії Міністерства освіти і науки України від 29 червня 2006 року вивчення таких курсів стало можливим в усіх регіонах нашої держави. Законом України «Про освіту» визначено один із принципів освіти – «органічний зв'язок зі світовою та національною історією, культурою, традицією». Так склалося, що історія, культура українського народу формувалася на основі християнського віровчення. Одним із ефективних методів знайомства учнів зі своєю культурною традицією і є вивчення курсів духовно-морального спрямування.

Окрім того духовний розвиток особистості в навчальних закладах України здійснюється через систему виховної роботи, яка базується на зверненні до християнських цінностей, та інтеграцію християнської етики в інші навчальні дисципліни.

Цікавим з цього погляду є досвід Авторської школи Миколи Петровича Гузика м. Южного Одеської області, в якій навіть тексти задач з математики , хімії, фізики мають християнське наповнення. Духовна освітньо-виховна система школи нараховує три складові: ранкові морально-етичні бесіди з учнями, які називають «Бесідами добра»; систематичне вивчення Біблії учнями 1-11 класів на спеціальних заняттях з основ християнської етики; повсякденне спілкування дитини з Божими істинами через навчально-виховну діяльність з академічних предметів та відповідних стосунків з учителями-християнами.

«Формування духовності особистості на засадах традиційних національних цінностей» - тема науково-дослідної та експериментальної роботи українського колежу ім. В. Сухомлинського (директор Хайруліна В.М.), в якому в 2005-2006 році було проведено апробацію структурно-змістової моделі загальноосвітнього навчального закладу як школи духовного здоров'я Вчителями колежу спільно з науковцями написано програму «Етика: духовні засади», створено її методичне забезпечення.

Повчальною для нас може стати робота Кагарлицької ЗОШ №2 імені В. П. Дашенка, яка має статут школи духовності. Уся робота в цьому закладі спрямована на розвиток духовності учнів. Школа є опорною з біблійної історії та християнської етики. Як стверджує директор Кагарлицької ЗОШ, християнська культура, як і раніше в історії нашої держави стала об'єднуючим фактором для педагогів, учнів та їх батьків. Звернення до християнських джерел дало змогу створити атмосферу довіри, людяності, домашнього затишку.

Заслуговує на увагу, на мою думку, і діяльність приватної школи м. Харкова «Співтворчість», де створено цілісну систему життєдіяльності на основі православного світогляду і православної культури. Невід'ємною частиною виховної роботи є авторський курс «Основи православної культури і виховання традиційної християнської моралі», який вже десять років впроваджується у Школі в рамках міського експерименту та погоджений з МОН України.

Лабораторією гігієни дітей та підлітків Київського інституту гігієни та медичної екології ім. О.М.Марзєєва АМН України було проведено серйозні дослідження, в ході яких було здійснено моніторинг здоров'я учнів, встановлено вплив на стан здоров'я школяра системи роботи закладу і викладання курсу ОПК.

Проведені дослідження показали, що створена система духовно-морального виховання зменшує такі негативні тенденції розвитку особистості, як негативізм та деструктивну агресивність, стабілізує позитивний емоційний стан колективу школи, формує позитивну життєву та навчальну мотивацію кожної особистості, підвищує цінність кожної особистості, спонукає кожного для плідної, продуктивної і, як результат, творчої праці.

Дослідження медиків, які свідчать про сутнісну (70%) залежність здоров'я людини від її способу життя, лише підтверджують антропологічні принципи християнського розуміння здоров'я як системної єдності духовного, душевного і тілесного устрою.

На основі християнської моралі та народних традицій побудована виховна робота Берлинської ЗОШ І-ІІІ ступенів, педагогічний колектив якої працює над реалізацією проекту «Сіймо добро і даруймо людям».

У Таврійській школі-гімназії №20 проводився експеримент «Духовно-моральне становлення особистості в полікультурному соціумі Криму», для реалізації якого було впроваджено факультативний курс «Основи православної етики» та різноманітні гуртки духовного спрямування.

Цікавим є досвід Донецької гімназії №72 (директор Громак Н. І.), яка є школою-лабораторією з проблеми «Формування життєвих компетентностей учнів на основі християнських цінностей». Рада гімназії, об'єднавши педагогічну раду і батьківський комітет, створила центр духовності «Джерело». Знайомство з християнськими цінностями учнів відбувається з 1 по 11 клас. У 1-4 через курс «Християнська етика в українській культурі», у 5 – на уроках «Біблійна історія та християнська етика», у 6-8 на бібліотечних уроках за авторською програмою «Православ'я Київської Русі». Для 9-11 проводять факультативний курс «Християнські мотиви в російській літературі». Крім того відомості з християнської культури інтегровано в уроки української мови, історії, образотворчого та музичного мистецтв. Школа випустила електронні посібники з досвіду роботи.

Який же досвід духовного розвитку особистості у нас на Полтавщині?

У 2006-2007 н. р. за згодою батьків та учнів розпочали вивчення курсу «Основи християнської етики» в декількох школах області. З 2008 року розпочалося впровадження факультативного курсу "Християнська етика в українській культурі", який почали вивчати 4260 дітей у 326 класах, 136 загальноосвітніх навчальних закладах.

На сьогодні в Полтавській області викладається факультативний курс "Християнська етика в українській культурі" в 140 ЗНЗ, 440 класах, охоплено 6611 учнів; «Основи християнської етики» вивчається в 10 ЗНЗ 25 класах 398 (трьомастами дев'яносто восьма) учнями , «Біблійну історію та християнську етику» вивчають у 8 ЗНЗ 28 класів 636 учнів, регіональний курс «Основи православної культури» викладається в 1 навчальному закладі в 4 класах (охоплено 38 учнів).

Найбільше вивчають курси духовно-морального спрямування учні Котелевського (24,19%), Семенівського (21,35%), Кобеляцького (12,70%) районів.

Активно працюють у цьому напрямку Полтавська ЗОШ №18, Полтавська гімназія №6, Кременчуцька ЗОШ № 19, Глибокобалківська ЗОШ Решетилівського району.

З 1 по 11 клас вивчається «Біблійна історія та християнська етика» в Кременчуцькій ЗОШ №14 (директор ВащенкоА.І.). Значна робота проводиться тут по духовному вихованню учнів і духовному просвітництву батьків. Цей навчальний заклад заявив про те, що хоче набути статусу школи благочестя та духовної безпеки.

Про дійсний стан впровадження курсів ви можете зробити висновки, переглянувши наступний графік.

Всього вивченням даних курсів охоплено 7683 учні 159 ЗНЗ, що становить 6 % від загальної кількості. (Для порівняння на Львівщині до 85%).

Які причини такого повільного впровадження. Їх декілька. І всі вони присутнім добре відомі. Та однією з причин, вважаю, недостатню поінформованість батьків та педагогічних працівників про наявність курсів духовно-морального спрямування, їх завдання; низький рівень обізнаності з духовних питань самих педагогів, неналежна увага до духовного виховання особистості. Деякі педагоги вважають, що духовним вихованням повинні займатися батьки, і це беззаперечна істина. Але на відміну від дорослої людини, яка здатна свідомо його скерувати, формування духовності дитини відбувається передовсім під впливом людей, які її оточують. А в школі дитина перебуває більше часу, ніж вдома.

У плані духовного розвитку особистості в області активно працюють Козельщанський та Диканський Будинки дитячої та юнацької творчості.

На базі першого проводяться гуртки духовно-морального спрямування, декілька років поспіль проводиться конкурс колядників та щедрувальників, на цьогорічному нам вдалося побувати і побачити високий рівень цього заходу, велику підготовчу роботу педагогів, зацікавленість та підтримку місцевих органів управління. Участь у конкурсі взяли близько 20 шкільних колективів.

7 грудня 2011 року на базі Руденківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Новосанжарського району відбувся спільний семінар-практикум учителів християнської етики та музичного мистецтва «Духовний розвиток учнів основної школи на уроках музичного мистецтва та християнської етики», в ході якого був проведений бінарний урок музичного мистецтва християнської етики в 6 класі «Становлення української духовної музики, розвиток духовних традицій народу та їхній вплив на розвиток духовного світу школярів».

Справжнім святом душі став для присутніх, серед яких були й учні школи, концерт духовної музики студентів Полтавського національного педагогічного університету.

Значну роботу по впровадженню курсів духовно-морального спрямування проводить і наш інститут: з 2007-2010 року при ПОІППО діяла обласна спеціальна дослідницька група: "Актуальні проблеми вивчення факультативного курсу "Християнська етика в українській культурі" (1-4 класи) та "Основи православної культури" (1-4 кл.), якою підготовлено регіональну програму «Основи православної культури», методичні розробки уроків та мультимедійні проекти "Ми матір називаємо святою" та "Про впровадження факультативного курсу "Християнська етика в українській культурі" у Полтавській області". Підсумком роботи названої СДГ став науково-методичний посібник «Християнська етика в українській культурі».

У зв'язку з наданням грифу Міністерством освіти і науки України новій програмі духовно-морального спрямування «Біблійна історія та християнська етика» для 1-11 класів (лист МОН від 21.12.2010. р. № 1/11-11629) у 2011 р. створено нову обласну спеціальну дослідницьку групу «Дидактичне забезпечення курсу «Біблійна історія та християнська етика», яка працює над створенням методичних розробок для вчителів, які висловили бажання працювати за новою програмою. Членами цієї групи написано розробки уроків для 1, 5 класів, їх публікації можна знайти в журналі «Педагогічна майстерня» видавничої групи «Основа», а також на сайті інституту. Окрім того група працює над розробленням міжпредметних зв'язків на уроках християнської етики та інтеграцією елементів християнської етики в інші предмети. Методистами відділу методики виховання розроблено методичні рекомендації щодо підготовки святкування 1025 річниці Хрещення Київської Русі, складено орієнтовний перелік тем виховних бесід духовно-морального спрямування, створено фоно- та відеотеки на духовну тематику, надається інформація про джерела придбання літератури, індивідуальні консультації вчителям курсів духовно-морального спрямування.

Зважаючи на актуальність зазначеної проблеми для сучасної української школи, інститутом розроблено і затверджено на рівні Головного управління освіти і науки облдержадміністрації та погоджено з Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти програму спецкурсу «Християнська етика в українській культурі у 1-4 класах» для підвищення кваліфікації вчителів початкових класів, що викладають факультативний курс (і вже в цьому навчальному році такі курси проводилися), а також розроблено програму «Функціональна підготовка учителів курсів духовно-морального спрямування».

Підсумовуючи сказане, можемо зробити висновки:

1. Духовний розвиток особистості – пріоритетний напрямок сучасної освіти.

2. Духовний розвиток особистості неможливий без релігійної освіти.

3. Релігія викладається в публічних школах майже усіх країн Західної Європи.

4. Релігійна освіта може здійснюватися як при викладанні курсів духовно-морального спрямування, так і на інших предметах.

5. Духовному розвитку учнів сприяє система виховної роботи навчального закладу.

Наприкінець хотілося б зазначити, що як дерево без кореня може загинути, так і народ без збереження своїх духовних коренів і традицій може асимілюватися і зникнути з лиця землі. Сила народу – у зв'язку з минулими поколіннями. Постаті Володимира Великого, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, Нестора Літописця, Григорія Сковороди, Миколи Гоголя, Тараса Шевченка, , хірурга і святителя Луки Войно-Ясинецького, вченого Пирогова знає весь світ. Вони зросли на християнських традиціях. Тож давайте докладемо зусиль, щоб у переддень святкування 1025 річниці Хрещення Київської Русі, наші учні якомога більше дізналися про своє духовне коріння, про наші неповторні християнські традиції і пишалися ними.

Метою навчально-виховного процесу має стати не тільки надання основ знань з різних предметів, але й формування духовно і морально зрілої особистості. Ситуація в державі залежить від кожного з нас.

Використані джерела

1. Артерчук Т. Урок релігії в державних загальноосвітніх школах Німеччини / Т. Артерчук // Слово вчителю. – 2008. – №3. – С. 22 – 27.

2. Вера собралась в школу. Суммарное интервью об ОПК ("МК"), протодиакон Андрей Кураев, профессор Московской духовной академии, руководитель редакционной комиссии по подготовке учебника «Основы православной культуры» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://saint-nikolay.mk.ua/christianethics

3. Дональд Карл. Релігія та релігієзнавство в школах: сучасні підходи. // Шкільний світ. Етика .– 2010.– №4(13), квітень.

4. Дроздовський О. М. Християнські цінності в освіті і вихованні. Інформаційно-видавничий відділ Білоцерківської єпархії УПЦ, 2004 рік.

5. Закон України «Про освіту».

6. Збірник нормативно-правових актів щодо запровадження предметів духовно-морального спрямування в систему освіти України. Київ, 2006.

7. Довгий Т. П., председатель Отдела религиозного образования и катехизации Русской Православной Церкви епископ Зарайский Меркурий. Государственно-церковное сотрудничество на федеральном и региональном уровнях в реализации эксперимента по преподаванию учебного курса «Основы православной культуры» в России. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://saint-nikolay.mk.ua/christianethics/779-----l--r--

8. Жуковський В. Духовно-моральне виховання у школах Заходу. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bw-school.com.ua/ukr/etika/92

9. Кириченко А. Духовне виховання й духовна освіта в авторській школі М. П. Гузика // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2010. – №6.– С. 71–87

9. Романова О. Релігійний компонент в системі освіти: підходи до державного регулювання ») [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=65&c=1473

11.Романова О. РелІгІйне виховання у свІтськІй школІ УкраЇни: традицІЇ та сучаснІсть [Текст] / О. Романова // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2004. - № 3. - С. 371-379.

12.Єленський В. Релігійне навчання й виховання в законодавствах та освітніх системах західноєвропейських країн // Людина і світ №11-12, 2001, с. 32-36.

Духовне виховання особистості в контексті реалізації програми

«Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України»

Романенко А.М., методист ПОІППО імені М. В. Остроградського

Проблема духовно-морального виховання особистості завжди була однією з актуальних, а в сучасних умовах, зважаючи на системну кризу, яка охопила наше суспільство, вона набуває особливого значення. Адже, незважаючи на те, що людина живе у матеріальному світі і тому має потреби матеріальні, духовні ідеали завжди вважалися вищими, важливішими цінностями. А проте останнім часом спостерігається суттєве погіршення моральних взаємин між людьми, зростання цинізму, брутальності, жорстокості, агресивності, невміння зрозуміти одне одного, виявити повагу, толерантність, емпатію, милосердя, справедливість. У зв'язку з цим проблема духовного виховання підростаючого покоління набуває особливої актуальності.

Який ж зміст поняття «духовність»? Будучи філософською, релігійною, етичною, естетичною, педагогічною, психологічною категорією, духовність має складну, багатогранну структуру. Різні вчені визначають це поняття по-різному. С. Ожегов визначає духовність як властивість душі, що полягає у превалюванні духовних, моральних та інтелектуальних інтересів над матеріальними. Т. Саннікова розглядає духовність як складний багатоструктурний феномен, який характеризує внутрішній світ індивіда та виявляє себе через моральність, збереження чистого сумління, відповідальність, служіння людям через добродіяння у стосунках. М. Савчин зазначає, що «духовність – це вищий момент людської індивідуальності. Духовне є тій в людині, що завжди може заперечити, сказати «ні». Духовність покликана ошляхетнювати, прикрашати і біологічне (тілесне), і соціальне в людині, надавати їм гуманістичного змісту». Визначаючи роль духовності у розвитку особистості, Б. Братусь вказує, що вона додає сенс життю людини; адже в ній індивід черпає відповіді на екзистенціальні проблеми, котрі хвилюють його: про сенс життя, про критерії добра і зла, істини і обману.

Особливо гостро проблема духовного розвитку стоїть у підлітковому та молодіжному середовищі, так як саме даний соціальний прошарок суспільства найбільш схильний до зовнішніх впливів в силу своїх вікових особливостей. Відомо, що діти засвоюють і присвоюють цінності дорослих. А сьогодні ці цінності піддаються рішучому перегляду. Причому, відбувається це у вкрай нестабільній соціальній, економічній, екологічній, психологічній обстановці, в ході зміни типів духовної культури, в принципово зміненій моральній атмосфері, коли відкинуті всі колишні ідеали, цінності та авторитети. Все це актуалізує необхідність звернення до проблеми духовного відродження особистості, розвитку її духовно-моральної свідомості, що дозволяє їй активно, творчо включитися в суспільне життя третього тисячоліття, самореалізовуватися та самовдосконалюватися на основі духовно-моральних цінностей.

Тому мета сучасного освітнього процесу — не тільки сформувати необхідні компетенції, надати ґрунтовні знання з різних предметів, ай формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти викликам глобалізації життя.

У глобальному світовому суспільстві молодь не повинна втрачати свою індивідуальність, глибоке відчуття єдності з українським народом, повагу до його духовних, моральних і культурних надбань. Незалежно від своєї національності та світогляду учень має змогу дізнатися про духовне коріння української нації, моральні традиції інших національностей, які складають єдиний народ України.

Метою програми «Основні орієнтири виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів України», яка затверджена наказом МОН України від 31 листопада 2011 р. №1243,керівник проекту та автор концептуальних засад – Бех Іван Дмитрович, директор Інституту проблем виховання АПН України, доктор психологічних наук,є створення цілісної моделі виховної системи на основі громадянських і загальнолюдських цінностей як орієнтовної для проектування моделей виховних систем у загальноосвітніх навчальних закладах України.

Головне завдання сьогоднішньої педагогічної практики — створення виховного простору. Виховний простір — це не тільки середовище, а й духовний простір учня і педагога, це простір культури, що впливає на розвиток особистості. У ньому має бути представлений весь комплекс цінностей культури і культурних форм життя. Це простір соціальних, культурних, життєвих виборів особистості, котра самореалізується у різних виховних середовищах (академічне середовище, клубне, середовище творчих майстерень тощо) на основі таких принципів виховання:

Принцип національної спрямованості. Передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідного краю, свого народу, шанобливе ставлення до його культури; повагу, толерантне ставлення до культури всіх народностей, які проживають в Україні.

Принцип культуровідповідності. Вихованець і педагог спільними зусиллями перетворюють зміст історичного морально-етичного досвіду людства на систему відкритих проблем. Така проблематизація моральної культури слугує джерелом особистісного розвитку дитини, умовою засвоєння нею загальнокультурних надбань, а саме виховання здійснюється як культурологічний процес, формування базису культури особистості.

Принцип цілісності. Виховання організовується як системний педагогічний процес; спрямовується на гармонійний та всебічний розвиток особистості, формування в неї цілісної картини світу. Передбачає наступність в реалізації напрямів та етапів виховної роботи на різних освітніх рівнях: охоплює всі сфери життєдіяльності дітей та учнівської молоді; здійснюється різними соціальними інститутами, а також у навчальній та позанавчальній діяльності.

Акмеологічний принцип. Вихователь будує виховний процес так, щоб вихованець засвоїв найвищі морально-духовні цінності; створює умови для оптимальної самореалізації підростаючої особистості, розвитку її індивідуальних можливостей і здібностей. Напрями виховної роботи втілюються у відповідних результатах — міцно й органічно засвоєних загальнолюдських і національних цінностях, стратегії життя, яка передбачає постійний рух до здійснення нових, соціально значущих задумів; формування умінь долати труднощі, прогнозувати наслідки своїх учинків; здатності свідомо приймати рішення.

Принцип суб'єкт-суб'єктної взаємодії. Учасники виховного процесу є рівноправними партнерами у процесі спілкування, ставляться уважно до поглядів один одного, визнають право на відмінність, узгоджують свої позиції. Вихователь уникає жорстких приписів, не ставиться до вихованця як до пасивного об'єкта своїх впливів; зважає на його психічний стан, життєвий досвід, систему звичок і цінностей; виявляє емпатію, вдається до конструктивних та продуктивних виховних дій; схильний до творчості та педагогічної рефлексії.

Принцип адекватності виховання до психологічних умов розвитку особистості. Вихователь зосереджує свою увагу на дитині, бере до уваги її вікові та індивідуальні особливості, не форсує її розвитку, задовольняє фундаментальні потреби дитини (у розумінні, визнанні, сприйнятті, широкому ставленні до неї); виробляє індивідуальну програму її розвитку; стимулює розвиток в особистості свідомого ставлення до своєї поведінки, діяльності, життєвого вибору.

Принцип особистісної орієнтації. Означає, що загальні закони психічного розвитку проявляються у кожної дитини своєрідно і неповторно. Педагог культивує у зростаючої особистості почуття самоцінності, впевненості у собі, визнає її право на вільний розвиток та реалізацію своїх здібностей; не обмежує її в правах почуватися індивідуальністю; виробляє оптимістичну стратегію розвитку кожного вихованця; спрямовує зусилля на розвиток світогляду, самосвідомості, культури потреб, емоційної сприйнятливості, довільної поведінки, базових якостей особистості.

Принцип превентивності. Держава, соціальні виховні інститути та громадські об'єднання здійснюють профілактику негативних проявів поведінки дітей та учнівської молоді, допомагають їм виробити імунітет до негативних впливів соціального середовища. При цьому має бути забезпечена система заходів економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, інформаційно-освітнього характеру з формування позитивних соціальних настанов, запобігання вживанню наркотичних речовин та різному прояву деструктивної поведінки, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих стосунків.

Принцип технологізації. Виховний процес передбачає науково обгрунтовані дії педагога та відповідно організовані ним дії вихованців, підпорядковані досягненню спеціально спроектованої системи виховних цілей, що узгоджуються з психологічними механізмами розвитку особистості та ведуть до кінцевої мети виховання. Побудований таким чином виховний процес має ознаки проективності, певною мірою гарантує позитивний кінцевий результат.

Вказані принципи складають певну систему. Кожний принцип як важлива складова системи, взаємопов'язаний з іншими, їх гармонійне поєднання є запорукою ефективного виховного процесу.

Сучасний зміст виховання в Україні — це науково обгрунтована система загальнокультурних і національних цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, природи, мистецтва, самої себе. Виховання здійснюють для ідентифікації вихованця із загальновизначеними цінностями і якостями. Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власне ставлення.

Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у патріотизмі, національній самосвідомості, правосвідомості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин.

Ціннісне ставлення до людей виявляється у моральній активності особистості, прояві чуйності, чесності, правдивості, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совісті, терпимості до іншого, миролюбності, доброзичливості, готовності допомогти іншим, обов'язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності, тактовності; вмінні працювати з іншими; здатності прощати і просити пробачення, протистояти виявам несправедливості, жорстокості. Показник моральної вихованості особистості — це єдність моральної свідомості та поведінки, єдність слова і діла, наявність активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції.

Ціннісне ставлення до мистецтва формується у процесі естетичного виховання і виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов'язаних з мистецтвом. Особистість, якій властиве це ставлення, володіє системою елементарних мистецьких знань, адекватно сприймає художні твори, здатна збагнути та виразити власне ставлення до мистецтва, прагне та вміє здійснювати творчу діяльність у мистецькій сфері.

Ціннісне ставлення до себе передбачає сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил. Воно є важливою умовою формування у дітей та учнівської молоді активної життєвої позиції.

Ціннісне ставлення до свого фізичного «Я» — це вміння особистості оцінювати свою зовнішність, тілобудову, поставу, розвиток рухових здібностей, фізичну витривалість, високу працездатність, функціональну спроможність, здатність відновлювати сили після фізичного навантаження, вольові риси, статеву належність, гігієнічні навички, корисні звички, стан свого здоров'я та турбуватися про безпеку власної життєдіяльності, здоровий спосіб життя, активний відпочинок.

Ціннісне ставлення до свого психічного «Я» передбачає вихованість у дітей та учнівської молоді культури пізнання власного внутрішнього світу — думок, переживань, станів, намірів, прагнень, цілей, життєвих перспектив, ідеалів, цінностей, ставлень. Важливо навчити зростаючу особистість сприймати себе такою, якою вона є, знати свої позитивні і негативні якості, сприяти формуванню в неї реалістичної «Я»-концепції, готовності та здатності до самовдосконалення, конструктивної самокритичності.

Ціннісне ставлення до свого соціального «Я» виявляється у таких ознаках: здатності орієнтуватися та пристосовуватися до нових умов життя, конструктивно на них впливати; визначенні свого статусу в соціальній групі, налагодженні спільної праці з дорослими та однолітками; вмінні запобігати конфліктам, справедливому і шляхетному ставленні до інших людей.

Ціннісне ставлення до праці є важливою складовою змісту виховання особистості. Воно передбачає усвідомлення дітьми та учнівською молоддю соціальної значущості праці, розвинену потребу в трудовій активності, ініціативність, схильність до підприємництва; розуміння економічних законів і проблем суспільства та засобів їх розв'язання, готовність до творчої діяльності, конкурентоспроможності й самореалізації за умов ринкових відносин, сформованість працелюбності як базової якості особистості.

Основні орієнтири виховання розраховані на весь період виховної діяльності з учнями окремого класу з урахуванням їх вікових, індивідуальних та психолого-педагогічних особливостей та передбачають роботу з учнями 1-4, 5-9 та 10-11 класів.

«У процесі виховання класний керівник (вихователь) керується особистісно орієнтованим підходом до здібностей, нахилів кожної дитини, тим самим створюючи умови для саморозвитку, самовдосконалення, самореалізації на основі національних та загальнолюдських цінностей», – зазначається у тексті документа.

Сучасне виховання має стати засобом розвитку духовної культури, зупинення соціальної деградації, стимулом пробудження високих моральних якостей, особистісної відповідальності дітей та молоді.

Розробники документа підкреслюють, що відсутність у частини молоді навичок конструктивного спілкування, загальних принципів розуміння сутності найпростіших соціальних процесів і явищ призводить до конфліктів, стресових ситуацій, неадекватної соціальної поведінки. Як наслідок – "втеча молоді від реальної дійсності" в алкоголізм, наркоманію, віртуальне комп'ютерне середовище.

Соціальні умови, що продукують меркантильність і цинізм, призводять до деформації системи цінностей у доволі значної кількості громадян України.

Основними орієнтирами виховання визначено, що першим і найважливішим чинником виховання є сім'я, яка через власну культуру, мову, цінності виявляє значний вплив на виховання підростаючого покоління. Другим важливим чинником є школа, яка сьогодні покликана, в першу чергу, стати осередком виховання, в тому числі, самовизначення і самореалізації кожної особистості.

Успішність виховання школярів великою мірою залежить від особистості вчителя, який повинен володіти високими моральними якостями, ґрунтовними знаннями, педагогічними технологіями, здатністю отримувати додаткові знання, що необхідні для практичної діяльності, йдеться в розроблених орієнтирах виховання учнів.

Водночас несприятливими чинниками, які гальмують процес виховання підростаючого покоління є брак знань, педагогічного досвіду, низький рівень життя, егоїзм, невизначеність сфери етичних взаємин вчителів, розбіжності у декларованих цінностях та цінностях життя, пріоритет особистісного перед професійним, порушення етичних норм тощо.

Взаємодія всіх учасників виховного процесу має забезпечити педагогічні умови ефективного духовного виховання школярів. Педагогічні умови повинні враховувати особливості впливу школи, сім'ї і соціальних інститутів. Створення необхідних умов на рівні школи передбачає визначення мети виховання, створення навчальних і виховних програм, спеціальну підготовку вчителів, організацію педагогічної і психологічної допомоги сучасній родині у вихованні підростаючого покоління.

Як бачимо, держава приділяє велику увагу духовному вихованню особистості.

Упровадження елементів християнської етики

на уроках української літератури

Михайлець Жанна Григорівна,

учитель української мови Полтавської спеціалізованої школи I-III ступенів №29

« Немає жодного вищого мистецтва, ніж мистецтво виховання. Мудрий вихователь створює живий образ, дивлячись на який, радіє Бог і люди…» (Свт. Іоанн Златоуст).

Методика виховання будь-якого предмета завжди ставить перед собою триєдині завдання: Чому вчити? Як учити? Чому саме так, а не інакше?

Християнське вчення вчить, що будь-яка мета без Бога – безцільна, немає смислу.

Немає кращого порадника у вихованні дітей, аніж ЛЮБОВ. Дитину треба виховувати так, щоб вона не могла образити свого батька або вихователя. Саме таке почуття ми і називаємо страхом Божим.

Справа не в тім, щоб християнин тремтів, як лист, ховав голову у кущі чи покривався холодним потом.

Мова про інше – християнин повинен відчувати постійну присутність Бога в своєму житті передусім як всеохоплюючої Любові.

Зараз постійно звучать слова про те, що ми повинні дітям залишати більше свободи вибору – особливо, що стосується вибору віри. Але чому ми повинні мовчати про те, що цінно нам самим?

У нас нормальним є зараз навчати дітей історії стародавнього світу, інформатики, математики, але як тільки справа доходить до віри в Бога – ні, ні, дитина повинна вибирати сама.

Чому сама? Чому дорослі вибирають їй одяг, їжу?

Чому про тілесну їжу ми печемося, а про духовну ні? Це просто спроба відійти від відповідальності. Боляче, коли в позиції сторонніх виявляються спеціалісти по вихованню.

Ми живемо в час розквіту науково-технічного прогресу, але занепаду духовних цінностей. Сказати, що ми живемо в складний час – нічого не сказати. За словами блаженнійшого Августина, ми і є час. Саме від нас залежить, яким буде наш час.

Бо якщо негаразди й незгоди у нас,

У суспільстві не можемо ладу знайти.

Це ж не просто і звідкись прийшов такий час

Знаєш: винен у цьому і ти!

Ми повинні розуміти, що духовна хвороба суспільства – це змучена атеїзмом душа. І для того, щоб достукатись до заморожених сердець, потрібно, щоб воно відтаяло.(додаток 1)

Гострота проблеми полягає в тому, що ті, кого призвано на ниву християнської педагогіки, самі заражені хворобами нашого суспільства. Тому очищати свої душі від гордості, підозріливості, лукавства треба всім. Усім пам'ятати, що ми не вчителі, а лише учні, постійні учні. «У нас один Учитель,- говорить Євангеліє, - Христос».

Молодь тягнеться до світла, а вади сьогодення тягнуть її у темряву. Більшість дітей відчувають потребу змінитися на краще, але не завжди прикладом для наслідування є православний життєвий досвід, дуже часто це потреба наслідувати кумирів, героїв комп'ютерних ігор, сучасних молодіжних книг.

Учитель, педагог, вихователь покликаний розвинути, пробудити найкращі якості душі дітей, запобігти руйнації духовного, психічного й фізичного здоров'я дитини.

Останнім часом в учительському середовищі стало модно говорити саме про якість навчання з предметів з метою успішної підготовки до ЗНО. Складається враження, що вчитель прирівнюється до робітника сфери обслуговування та навчаючи мови, математики, фізики, літературі, забуває, що він виховує, формує особистість юної людини. У дореволюційній школі були цілісними освіта та навчання, у наш же час розділено, причому нерівномірно, пріоритетною стала прагматична частина навчання, від якої значно відстає духовний розвиток, тобто освіта, бо освіта від слово освічувати, світло.

Як наслідок – бездуховність – біль сучасної школи, суспільства.

Тож актуальним є використання в сучасному навчально-виховному процесі педагогічних надбань християнства.

Водночас багато вчених, педагогів, письменників, журналістів, політичних і релігійних діячів вважають, що духовно-моральне очищення суспільства можливе лише за умови звернення людей до справжніх вічних духовно-моральних істин і цінностей, що подані в Біблії, яка є основою християнського віровчення, що з давніх часів прийняте українським народом. ( додаток 2)

Одним із вирішальних засобів у становленні духовності людини, її ціннісних орієнтацій є християнська етика, що дає змогу відтворити адекватний рівень дійсності і виступає як універсальний шлях перетворення загально релігійних цінностей у духовний світ особистості.

У відродження втрачених духовних цінностей, утвердженні вічних моральних цінностей мові та літературі належить особлива роль. ( додаток 3)

Велика роль слова в людському житті…

«Слово – найтонший різець, здатний доторкнутись до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватись ним велике мистецтво,» - писав Сухомлинський. «Спочатку було Слово, Слово було у Бога, Слово був Бог», - говориться в Євангелії від Іоанна.

Саме слово повинно стати на службу учителю, який має дбати, «щоб дикий звір не розікрав словесну череду» (св. Димитрій Ростовський).

Проте з православ'ям як віровченням сучасний підліток зустрічається не в простій, дохідливій формі. З проблемами релігії він зустрічається, насамперед, у художніх творах, при вивченні літератури. Труднощі тут двоаспектні: важко не лише учням, а й вчителям, які виросли, виховались і вивчились за інших умов і обставин.

Ось доказ, один із багатьох можливих. Хто з учителів-словесників не знає оцих Шевченкових слів:

Ну що б, здавалося, слова?

Слова та голос. Більш нічого.

А серце б'ється – лжива,

Як їх почує.

А чи багато хто знає, що йде за цими словами?:

Знать от Бога

І голос той, і ті слова

Ідуть між люди.

Тисячі разів цитувалися перші рядки - і жодного разу наступні. Оце й була освіта й культура – з одміряних цитат.

Сьогодні ми маємо можливість ознайомити дитину-підлітка із справжніми письменниками-християнами.

Свідомо чи ні, а в повсякденному житті всі ми користуємося заповідями, цитатами, афоризмами з Біблії. До цієї Святої Книги християни звертаються щоденно, намагаючись звіряти з нею власні вчинки, думки, прагнення, бажання. Є багато випадків, коли невіруючі люди бралися її читати, щоб заперечити біблійне вчення, а закінчували тим, що ставали її щирими шанувальниками й віруючими. Так сталося з багатьма митцями й ученими.( додаток 3а)

Біблійні сюжети й оповідання стали основою численних творів мистецтва – живопису, музичних шедеврів, скульптури, літератури, а крилаті слова з Біблії набули самостійного життя, біблійне походження багатьох навіть забулося, а їх мудрість живе у віках. ( додаток 3б )

Біблійні притчі є пізнанням істин людського життя. А гарний учитель не просто повідомляє істину, а вчить її знаходити.

На уроках української літератури дев'ятикласники за програмою вивчають Біблію. Десять Заповідей Божих, притчі – матеріал, направлений на розвиток моральної, православної особистості, який не може викладатись опосередковано, буденно, ущільнено. Сучасні діти не повинні сприймати Святе Письмо як просто зразок літератури, особливої уваги заслуговує Особистість Господа нашого Іісуса Христа, Спасителя людства.

Як донести Слово Боже підліткам, показати його істинність та життєву необхідність для кожного?

Кожен учитель на свій розсуд може поєднувати навчальний міжпредметний матеріал. Продумуючи кожен урок, слід надавати перевагу таким формам роботи, які б сприяли виробленню в учнів потреби самовдосконалюватись, орієнтували б їх на християнські цінності, відповідальне ставлення до життя.

Пропоную переглянути відеофрагменти уроку української літератури в 9 класі.

Реалізувати поставлені завдання можливо використовуючи різноманітні форми, методи та прийоми навчання (відповідно до завдань уроку): слово вчителя, бесіди, демонстрація наочності, дидактичні ігри тощо, надаючи перевагу проблемно-пошуковим методам, груповій роботі, різним типам учнівської взаємоперевірки, самоперевірки, самостійній підготовці учнів, а найбільше – завданням творчого характеру. ( додаток 4)

Виховання християнської моралі в учнів на уроках літератури відбувається на набутті школярами знань про моральні якості письменників, літературних персонажів, на оволодінні вміннями узагальнювати окремі життєві факти митців, давати аргументовану оцінку вчинкам героїв художніх творів. (додаток 5, 6)

Одні з українських письменників були справжніми християнами, переконаними в істинності Святого Письма, інші мали помірковані погляди.

Так, наприклад, вивчаючи творчість Шевченка, учитель дає коротку оцінку відношенню Шевченка до релігії.

Пізнавальна робота учнів може бути представлена такими завданнями:

- Що є Бог у поезії Шевченка?

- Що становить сутність його молитви і віри?

- Яку роль у житті Шевченка відіграли Псалтир і Святе Письмо?

- Як ставився Шевченко до атеїстів?

- Знайдіть у творах риторичні звертання до Бога та вислови.

Таких прикладів не перелічити. Трагедії «Сава Чалий» та «Переяславська ніч» М. Костомарова присвячені християнському всепрощенню, братолюбству навіть до ворогів, боротьбі за віру, причому вирішальну роль у цьому відводиться козакам. Лише перемігши ворога, можна його помилувати – такий реально-історичний смисл ідеї християнського братолюбства в осмисленні автора («Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав за друзів своїх» (Євангеліє від Іоанна 14:15)).

У п'єсі «Наталка Полтавка» устами героїв І.П. Котляревський промовляє:

Де згода в сімействі, де мир і тишина,

щасливі там люди, блаженна сторона.

Їх Бог благословляєть,

Добра їм посилаєть.

І з ними він живе.

У п'єсі «Хазяїн» І. К. Карпенко-Карий порушує актуальну на сьогодні проблему – жадоби, прагнення матеріального багатства. Жадоба – один із смертних гріхів у православ'ї. Гріх – хвороба душі, що веде до морального краху, її смерті ще за життя. А скільки ж сучасних «пузирів» нищать свої душі?

В Євангелії говориться: «Не збирайте собі скарбів на землі, але збирайте собі скарби на небі, бо де скарб ваш, там буде й серце ваше!» (Мф 6, 19:21)

Порушення Заповіді Божої - «Шануй батька й матір свою, і довголітнім будеш на землі» - бачимо у «Кайдашевій сім'ї» І. Нечуя-Левицького.

Зло веде до моральної деградації головного героя роману Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Чіпка порушує Заповідь: «Не вбий!». Вихід – іти шляхом самовдосконалення. А відтак – удосконалювати суспільство.

Гординя – найперший із смертних гріхів. Через гординю виникло зло. (Через гординю ангел світла повстав проти Бога. Через неї Каїн заздрить Авелю і вбиває брата, віддаючи душу сатані).

Кожного дня ми вибираємо між добром і злом, кому служити Богу чи дияволу.( «…хто робить добро, той від Бога, а той, хто чинить зло, не бачив Бога» (від Іоанна 1:11). Іісус відповідав: «…усякий, хто чинить гріх, той раб гріха» (від Іоанна 8:34). «Бо кожен, хто підноситься, той понижений буде, а хто понижується, той піднесеться» (Мф 23:12).

Свідченням невміння поєднати матеріальне і духовне є твори М.Коцюбинського «Тіні забутих предків» та «Лісова пісня» Лесі Українки. Письменник, досліджуючи людську душу, показує єдину могутню силу, яка може перебороти зло-помсту, - це добро. («Бо як ви людям будете прощати гріхи їхні, то простить і вам Отець ваш небесний» (Мф 6:14)).

«Яка ж користь людині, що здобуде увесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Мф 16:26)

Усе частіше молоде покоління сприймає світ і життя в ньому як щось середнє між супермаркетом і задоволенням своїх примх. Тобто світ – це не спільний дім, а тимчасовий притулок. І байдуже, що буде з іншими, аби лишень задовольнити себе. Розбазарюючи все, людина руйнує себе.

Якщо ми не докладаємо всіх наших зусиль, щоб творити добрі справи, протистояти злу, за словами Апостола Павла, ми відрікаємося від Божественного призначення людини у світі.

«Усі так живуть, - чуємо дуже часто, – немає потреби бути «білою вороною,» - виправдовуємо себе ми, свій страх. Але Христос закликає: «Не бійтесь, бо я переміг світ!».

Усі свої здібності ми – педагоги, учителі (детоводители) - повинні реалізовувати у творчості, чесноті, любові, щоб через це вподібнитися Богу і здобути спасіння душі.

Як уже зазначалося, виховання християнської моралі в учнів на уроках української мови і літератури відбувається шляхом реалізації міжпредметних зв'язків. Пропонуємо вашій увазі дидактичний матеріал, за допомогою якого можна здійснювати інтегроване навчання у 5 класі предметів українська мова, література та курсу «Біблійна історія та християнська етика» за програмами, які рекомендовані Міністерством освіти і науки України. ( дивись с.35 «Дидактичний матеріал…»)

Виконуючи слова Господа нашого Ісуса Христа «пустіть дітей приходити до мене і не перешкоджайте їм» (Мк.10, 14), Свята Церква в усі часи свого існування приділяла велику увагу вихованню дітей, бо «таких є Царство Небесне» (Мф. 19, 14).

Як мудра і любляча Мати - Церква пропонує різноманітні способи виховання, використовує широкий набір методів і прийомів впливу на душу, яка розвивається. Богослужіння, церковний спів, священні зображення, духовне читання – все справляє глибокий вихований вплив на дитину. І сама належність до Церкви, церковність є підґрунтям вірного розвитку дитячої душі.

Але і поза церковними стінами існує життя, яке впливає на незміцнілі душі.

Потребують виваженої оцінки і окремі педагогічні методики, які претендують на звання «православних». Взагалі, кожен досвід, кожні напрацювання мають бути оцінені з позиції їх відповідності Церковному вченню, Переданню.

Орієнтирами для нас є Святе Письмо, праці святих педагогів: апостола Павла, святителів Климента Олександрійського, Іоанна Златоуста, Феофана Затворника, священномученика Фадея (Успенського) і багатьох представників передової науки, які вбачали сутність виховання у розкритті християнської особистості, оскільки сама душа, за словами Тертулліана, за своєю природою є християнкою. Підтвердженням цих слів є уривок з фільму «Лист учительці».

Використання елементів християнської культури в позашкільному освітньому закладі

Оніпко Алла Володимирівна,

методист Диканського районного Будинку дитячої та юнацької творчості

Добрий день, шановні колеги!

Стан духовної культури і моралі суспільства в Україні викликає занепокоєння. Занепад установлених духовних цінностей призводить до конфліктів, стресових ситуацій, неадекватної соціальної поведінки і, як наслідок, – до втечі молоді від реальності в алкоголізм, наркоманію, віртуальне комп'ютерне середовище тощо.

Слід визнати, що нинішня духовна криза значною мірою обумовлена невизначеністю духовно-моральних пріоритетів підростаючого покоління, їхнім відривом від національних основ, які утримують людину в межах традиційної моралі.

Педагогічний колектив Диканського районного Будинку дитячої та юнацької творчості занепокоївся цією ситуацією.

Діти, які приходять до нашого позашкільного закладу, опиняються в іншому середовищі, де вони можуть зайнятися улюбленою справою, і де їм приділяють більше уваги, ніж у школі, а у деяких випадках – і у сім'ї. І мають змогу більше відкритися. Спілкуючись безпосередньо з дітьми під час роботи гуртків та в індивідуальних бесідах, наші педагогічні працівники провели дослідження і визначили проблеми сучасних школярів. Як правило, у більшості дезорієнтовані погляди на моральні цінності, діти за браком любові і тепла в сім'ях гуртуються часом і в неформальні об'єднання, де стають агресивними. Також немає готовності до самостійного життя, вміння прийняти правильне рішення. Старшокласники зовсім не підготовлені до подружнього життя. Конкурентна здібність їх переросла в егоїстичність, немає терпимості до ближнього. Проявляється депресивний стан. З'являються нові пристрасті, психічні захворювання: лудоманія (залежність від комп'ютерних і азартних ігор), аутизм. Та пустота душі, яка не заповнена творчим процесом і чеснотами, заповнюється вседозволеністю, розбещеністю, егоїзмом.

Отже, визначивши проблеми духовності, зваживши реальну ситуацію, педагогічний колектив нашого закладу спланував ряд заходів, спрямованих на морально-духовний розвиток особистості у навчально-виховному процесі. У своїй роботі ми керуємось Законом України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 р. №1296-IV, рішенням Колегії Міністерства освіти та науки України від 29.06.2006 р. «Про вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно-морального спрямування «Основи християнської етики» та «Основи релігійної етики» та методичними рекомендаціями Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М. В. Остроградського «Про посилення уваги до морально-статевого виховання дітей і підлітків у загальноосвітніх та позашкільних закладах Полтавської області». Мета наших виховних заходів, лекцій не є агітацією до певної релігійної конфесії, а являє собою формування духовного світогляду дітей, які могли б зробити правильний вибір між масовою культурою з безкультурністю і аморальністю та високоморальною і високо естетичною культурою і мораллю, яка значною мірою закладена у вічній Книзі людської цивілізації.

Розроблено лекцію на тему «Ранні позашлюбні статеві стосунки та їх наслідки з точки зору генетики, медицини та християнської моралі», яка включає в себе дослідження ранніх статевих стосунків доцента Тернопільської медичної академії Леоніда Гути в області генетики; ставлення до позашлюбних стосунків наших предків і відбиття цього в народній творчості; висвітлення проблеми втрати цнотливості в українській літературі; про можливу небажану вагітність та її усунення (аборти); про наслідки аборту з точки зору медицини, моралі та духовності. Лекція включає в себе і знайомство з буклетом «Коли починається життя людини». Розрахована на 2 години. І як закріплення знань і доповнення до лекції – перегляд відеофільмів «Телегонія» та «Нехай він побачить сонце».

Також розроблено лекцію на тему «Культура стримування. Цнотливість чи вседозволеність». Розглядаються поняття «совість», «цнотливість». Разом з дітьми визначаються чесноти та їх антиподи, до чого призводить вседозволеність, розкриваються два шляхи любові – істинної та спотвореної; визначаються вороги цнотливості й наводяться приклади чистоти. Лекція розрахована на 2 години і включає в себе перегляд відеофільму «Початок».

Мета лекції: запобігання поширенню негативних тенденцій у молодіжному середовищі (статевої розпусти, проституції, злочинності на статевому грунті), зосередження уваги на моральне гальмо, яке регулює міжстатеві відносини, – виховання самоповаги у дівчат та нетерпимості до зла, приниження і несправедливості жінок. Лекція налаштовує дівчат-підлітків і молодь на створення в майбутньому власної сім'ї, виховання дітей, відповідальне та безпечне материнство.

Подані зразки та окремі матеріали практично використовуються у позакласній роботі з дівчатками-підлітками та молоддю віком 14–18 років. Рекомендується для використання в роботі вчителів етики, психології сімейного життя, основ християнської етики, основ безпеки життєдіяльності, біології, класних керівників, педагогів-організаторів, психологів, керівників гуртків, педагогів професійно-технічних училищ.

Обов'язково проводимо лекції у тих школах району, на базі яких працюють наші гуртки. Також співпрацюємо з класними керівниками інших загальноосвітніх закладів району. Досвідом роботи у цьому напрямку ми ділимося з колегами інших районів.

Постійно проводимо опитування після прочитаних лекцій, яке свідчать про 97-відсоткову потребу молоді, підлітків у таких бесідах, про їх зацікавленість цією тематикою.

Зараз зачитаю деякі запитання і відгуки по прочитаних лекціях

- Де ви берете інформацію для лекції?

- Коли ще будуть такі подібні лекції?

- Чи є можливість подібні проводити частіше?

- Як відмовитися від пропозиції?

- Якщо дівчина завагітніла у дуже молодому віці й може статися так – зробивши аборт ніколи не зможе мати дітей, то що роботи в цьому випадку?

- Чому ви не так часто приїжджаєте?

- Дякуємо вам за проведену лекцію. Нам дуже сподобалося. Ми дізналися багато інформації, яка нам допоможе і зараз, і в близькому майбутньому.

Такі записи в першу чергу свідчать про те, що діти зацікавлені, їх хвилюють бесіди на теми моральності, цноти, їм подобається романтичність у відносинах і про те, що вони майже не володіють інформацією на ці теми.

А ті знання, які надають працівники соціальних служб по використанню контрацептивів і таке інше, на мою думку, налаштовують молодь на цивільні та бездітні шлюби. Подібне виховання зриває останнє покриття сором'язливості у молоді. На нас педагогах, вихователях лежить відповідальність дати знання і правильно зорієнтувати їх на нормальне людське щастя. А вибір звичайно ж за ними.

У 2009 році виступили з обміном досвіду на обласному засіданні методичного об'єднання педагогів з організації навчально-виховної, методичної та масової роботи в Полтавському обласному центрі естетичного виховання учнівської молоді.

Також у напрямку виховання духовності, моралі та підготовки до сімейного життя працює гурток «Доньки-матері» соціально-реабілітаційного напрямку за типовою програмою, яка включає в себе 5 модулів: «Шлях до здоров'я», «У світі прекрасного», «Сім'я», «Здоров'я мого малюка», «Ранній розвиток дитини». Мета: дати знання про психологічні особливості розвитку і зростання дівчат, про побудову відносин з ровесниками, з членами родини; мотивація дівчат на формування світогляду, заснованого на цінностях християнської моралі, добра, правдивості, милосердя, поваги до старших.

На виконання пункту 4 Постанови Верховної Ради України від 12.05.2010 р. № 2175-IV «Про відзначення на державному рівні 450-ї річниці Пересопницького Євангелія» було проведено ряд тематичних заходів про історію християнства в Україні, а зокрема разом з районними методичними кабінетами підготовлено і проведено семінар-практикум для педагогів-організаторів на базі Петродавидівської ЗОШ, де працює наше творче об'єднання «Дивоцвіт». На семінарі методисти розглянули тему «Духовно-моральні цінності в сучасному змісті освіти та впровадження православних традицій у процес виховання особистості»; проведено показове свято «Воскресни, писанко!». На святі було представлено виставку дитячих робіт на великодню тематику, дитячу концертно-театралізовану програму. Діти дізнались про історію Пересопницького Євангелія та Божі заповіді. При проведенні свят приділяємо більше уваги не обрядовості, в якій здебільшого відображається язичницькі вірування наших предків, а духовному висвітленню.

Традиційно в Україні вирішальну роль у вихованні дітей відігравали батьки. Покоління українців несуть у свої генах, у ментальності православні традиції, які пройшли непрості випробування часом. Тому цього року в нашому закладі було проведено батьківські збори на тему «Народна педагогіка, як прародителька і першоджерело українського національного виховання», де говорилось про споконвічний послух батькам, значення батьківського благословення, покарання, особистий приклад батьків як найкращий приклад закладання власних моральних життєвих цінностей дитини і таке інше.

На думку нашого педагогічного колективу, перш ніж працювати з дітьми у напрямку духовно-морального виховання і займатися такою відповідальною справою, педагог, насамперед, повинен сам володіти певними знаннями, вміти правильно й доступно донести це дітям, повинен сам відповідати тим моральним нормам, яким він хоче навчити дітей!

Для практичного використання пропонуємо перелік тем і список сценаріїв та лекцій, які можна використати у роботі.

Список використаної літератури

1. Красикова Г.І. Виховання духовності – справа невідкладна: методичний посібник. – К., 2010.

Святитель Петро Могила, митрополит Київський. Києво-Могилянська академія.

(урок біблійної історії та християнської етики в 6 класі)

Твердохліб А. І.,

вчитель християнської етики Полтавської ЗОШ І-ІІІ ступенів №18

Мета: ознайомити учнів з життям та діяльністю митрополита Петра Могили, вчити школярів давати моральну оцінку його подвигу, розкрити зміст державницької та духовної ролі святителя в становленні культури українського народу; розвивати уміння аналізувати, робити висновки; виховувати повагу до святих рідного народу, захисників вітчизняної віри, відповідальність, милосердя.

Методи і прийоми: евристична бесіда, розповідь учителя, бесіда, робота в групах, інтерактивна вправа «Мікрофон» та «Мозковий штурм».

Обладнання: тексти біографії, ікона Петра Могили, диск із презентаціями учнів

Хід уроку

І. Організаційна частина.

ІІ. Перевірка вивченого на попередньому уроці.

Учитель: Діти, давайте згадаємо, яка була головна тема попереднього уроку? (Преподобний Іов, ігумен Почаївський. Берестейська церковна унія).

– Чим вам запам'ятався Іов, ігумен Почаївський? Як ви думаєте, чому його називають подвижником? (рано прийняв чернецтво, любив усіх людей, у тому числі і тих, хто його ображав).

ІІІ. Актуалізація опорних знань:

– Що відбулося після подій Берестейської церковної унії? Як сприйняли її українці? (у православних були забрані церкви, їх було позбавлено суспільних прав, привілегій, українська верхівка зрадила своїй вірі.)

– Діти, як ви гадаєте, завдяки чому збереглася православна віра? (завдяки людям)

IV. Повідомлення теми, мети уроку

Учитель: Сьогодні ми з вами познайомимося з такою людиною. Тема нашого уроку: «Святитель Петро Могила, митрополит Київський. Києво-Могилянська академія».

V.Мотивація навчальної діяльності

Учитель: Один мудрець сказав, що без знання минулого немає майбутнього. Як дерево без кореня гине, так і народ без знання своїх духовних коренів, може зникнути.

VІ. Вивчення нового матеріалу

1. Слово вчителя: Сьогодні ви дізнаєтеся про людину, яка захищала православну віру не тільки в своєму монастирі, а й в усіх храмах і монастирях нашої землі, що знаходилися під владою Польщі.

Його звали Петро Могила (Петру Мовіле). Митрополит Петро Могила, син молдавського володаря Симеона Могили, був однією з найвизначніших постатей історії Православної Церкви в Україні. Будучи високоосвіченою людиною, він цілком присвятив себе служінню Богу. Вивів Києво-Могилянську колегію на рівень найкращих вищих шкіл Європи. Заслуги митрополита Петра Могили отримали найвище визнання Української Православної Церкви – він був канонізованим серед святих подвижників віри та християнського благочестя як святитель.

Вчитель: Діти, вам було завдання познайомитися з даним мною текстом про святителя Петра Могилу і підготувати проекти по групах: 1 група повинна була підготувати про вірність роду Петра Могили вітчизняній вірі, благодійність. 2 Про Києво-Могилянську академію за часів Петра Могили. 3 група про роль Петра Могили в історії Церкви. Тому зараз переглянемо захист проектів груп.

2. Робота в групах (захист проектів):

(Текст біографії, даний на обробку дітям на попередньому уроці. Учитель розподілив учнів на 3 групи, кожна з яких отримала яких отримала завдання зробити презентацію відповідно до свого питання).

При створенні презентацій використано фільм «Київські гелікони» з циклу «Невідома Україна» http://svoe.tv/video/10756/ , http://video.mail.ru/bk/irina_leonova/6354/6366.html

За кілька днів до Різдва Христового в 1596 році народився Петро в благочестивій сім'ї молдавських бояр Мовіле, які в ті часи керували Молдовським князівством. У нього було п'ятеро братів. Він був надією цього роду, адже його виховували і навчали як майбутнього спадкоємця молдавського престолу. Його батько і дядько були правителями Молдови, а інший – митрополитом, тобто головним керівником, Молдавської Церкви. Але в історії цієї сім'ї вражає не стільки кар'єрний злет, скільки духовні цінності: передусім – спасіння душі та інтереси Церкви. Наприклад, канцлер Іоан Мовіле був не тільки талановитим військовим, але і щедрим благодійником православних храмів та монастирів. Забезпечивши майбутнє своїх синів, він залишив високу державну посаду, багатство, почесті світу цього і прийняв чернечий постриг. Двоюрідна сестра Петра Могили Ірина теж була великою благодійницею в будівництві храмів. Вона збудувала в Україні три монастирі, серед них Мгарський, що знаходиться на Полтавщині.

Після загибелі батька у 1607 р. Петро Могила з матір'ю перебрався до Речі Посполитої. Початкову освіту Петро Могила здобув у Львівській братській школі, організованій їхнім родом в 1586 році для захисту та збереження православної віри. Сім`я Могил оберігала православ'я і мала тісні зв'язки з Львівським братством, постійно допомагаючи йому коштами та послугами у будівництві.

Петро Могила вільно володів грецькою та латинською мовами і досить швидко опанував богословську науку. По її закінченні, приблизно в 1612 p., княжич продовжував навчання в університетах Польщі та Франції.

Після повернення в Річ Посполиту високоосвічений, енергійний Петро Могила стає офіцером королівських військ і, незважаючи на православне віросповідання, перебуває під заступництвом коронного гетьмана С. Жолкевського. Він мріє про військову славу й бере участь у жорстоких боях із турками на Цецорських полях 1620 р. й під Хотином 1621-го. За виявлену мужність і неабиякі особисті якості король Сигізмунд III хотів навіть поставити П. Могилу князем у Молдові.

Потім він відходить від справ у Варшаві й звільняється з блискуче початої військової служби. Під впливом І. Борецького несподівано навіть для друзів він приймає у тридцятирічному віці чернецтво, і в 1627 р. його обирають архімандритом Києво-Печерської лаври. Відтоді Петро Могила стає однією з головних постатей церковного, політичного й культурного життя України.

Петро Могила присвятив значну частину свого життя розвитку православного шкільництва та освіти в Україні.

Святитель, перебуваючи на посаді архімандрита, згуртував довкола себе освічених людей. Восени 1631 року на території Києво-Печерської лаври він відкрив першу школу. Викладання у Лаврській школі велося латинською та польською мовами, і створювалася вона за зразком провідних шкіл того часу — езуїтських колеґій. Всього в ній навчалося понад сто учнів. Петро Могила добре усвідомлював значення освіти в розвитку суспільства і прагнув заснувати в Києві такі школи, які відповідали б потребам часу і ні в чому не поступалися б подібним європейським навчальним закладам. Ще задовго до відкриття школи, турбуючись про досвідчених викладачів, Петро Могила добирав здібних молодих людей і за свої кошти відправляв їх за кордон на навчання.

Проте шкільні справи не давалися Петру Могилі легко. Спочатку печерсько-лаврські іноки виступили проти надання школі приміщень. Могилі вдалося владнати цю проблему, але, як тільки розпочалося навчання, противники Могили стали вбачати у лаврській школі конкурента Київській братській школі. Київське братство та козацтво підняли питання про об'єднання Київської братської школи та лаврської. Їх підтримав і новий митрополит Ісая Копинський. Петро Могила погодився об'єднати лаврську школу з братською, за умови, що буде охоронцем і опікуном об'єднаного закладу.

Студенти вивчали тут три мови: грецьку, латинську і церковнослов'янську, богослов'я та світські науки. Серед випускників цієї колегії було чимало представників еліти тогочасної України і Білорусії.

Сам архімандрит так визначав завдання освіти: "Аби молодь у справжній побожності, у звичаях добрих і в науках вільних навчена була". Петро Могила заздалегідь подбав про досвідчених викладачів. Підібравши обдарованих молодих людей, він власним коштом послав їх навчатися за кордон.

Петро Могила влітку 1632 р. здійснив об'єднання лаврської та Києво-подільської шкіл. Так виник Києво-Могилянський колегіум. Тут вивчали церковнослов'янську, латинську, грецьку, польську мови, тодішню книжну українську, а також традиційні для західноєвропейської системи освіти "сім вільних наук"(граматика, поетика і риторика, арифметика, геометрія, філософія і музика). У неофіційних документах вищі польські чиновники вже часто називали Києво-Могилянський колегіум академією.

Водночас було піднято на якісно новий рівень викладання в церковнопарафіяльних школах, відкритих майже при кожному храмі. На середину XVII ст., за свідченнями іноземців, в Україні ("країні козаків") практично всі чоловіки й більшість жінок були письменними.

Завдяки старанням П. Могили православні були юридично зрівняні у правах з уніатами й римо-католиками. Для українського духівництва, шляхти, міщанства й козацтва, а також особисто для митрополита це було великою перемогою. Новообраний король, цілком толерантний у релігійних питаннях, який із власного досвіду знав силу й можливості запорозького козацтва, робив усе для досягнення релігійного й соціального миру в державі. Використовуючи лояльне ставлення короля Владислава IV, спираючись на православну більшість киян, а також на запорізьких козаків, Петро Могила як митрополит багато зробив для повернення православним їхніх давніх святинь. У Києві розгорнулися широкомасштабні архітектурно-реставраційні роботи. В 1633 р. Петро Могила домігся королівського указу, за яким уніатський єпископ мусив передати православним Софійський собор, який відтоді став кафедральним храмом міста. В соборі почалися ремонтно-реставраційні роботи, відбудували православний монастир і резиденцію митрополита.

Петро Могила приділяв велику увагу пошукам, розкопкам і відновленню давніх святинь Києва. Насамперед, це стосується Десятинної церкви, зруйнованої за часів Батия. Біля фундаменту цього храму знайшли мармурові саркофаги з останками св. Володимира і його дружини Анни. Голову рівноапостольного князя було перенесено в Успенський собор Києво-Печерської лаври.

Завдяки зусиллям П. Могили основні храми й монастирі Києва, відремонтовані й перебудовані, знов опинились у руках православних.

Могилянське богослов'я піднесло Київ на рівень найважливіших теологічних центрів християнського світу, підтверджуючи метафоричне визначення міста як "Другого Єрусалима".

Завдяки невтомній діяльності П. Могили та його однодумців Київ у другій чверті XVII ст. перетворився на центр православної європейської освіченості й богословської культури. Петро Могила докладав усіх зусиль, щоб за час його архімандритства Києво-Печерська друкарня посіла визначне місце як серед інших друкарень України та Білорусі, так і в суспільному житті загалом.

Словник до тексту

Митрополи́т— другий після патріарха титул єпископа у православній церкві, головуючий єпископ наприклад в Україні.

Святитель – це єпископ або митрополит, який став святим.

Архімандрит, ігумен – це монах, який керує монастирем.

Єзуїти – це католицькі монахи, які розповсюджують католицизм за межами своєї території.

Берестейська унія – це насильницьке приєднання православної церкви з католицькою під главенством Папи Римського на території українських та білоруських земель.

3. Бесіда за переглянутими презентаціями

Вчитель: Петро Могила міг стати Молдавським князем, а став визначним церковним діячем.

– Про які якості характеру засвідчує цей вибір? (про любов до Бога, про небажання слави, про перевагу духовних інтересів)

– Оскільки, ми говоримо про навчальний заклад, хотілося б з'ясувати декілька важливих питань в цьому напрямку:

– які знання потрібні сучасній людині?

– чи потрібні їй духовні знання?

– чи освічена людина завжди мудра?

– як ви розумієте вислів: «Мудрість полягає не у засвоєнні знань, а в правильному їх використанні во благо»

– чи можна ставитися з презирством до тих, кому слабо даються якісь предмети? (Тут вчитель повинен звернути увагу учнів на те, що людині дуже необхідні знання з духовної галузі, адже світ, за християнським вченням, створено за духовними законами і незнання та ігнорування ними веде до того, що людина живе неповноцінно, не може стати щасливою. Які це знання? Що таке гріх, природу цих гріхів, як з ними боротися, як стати кращим. З прийняттям християнства в Київській Русі почала розвиватися освіта, одним із основних предметів був Закон Божий, усі інші дисципліни розглядалися з позиції християнства. Через те, мабуть, люди були мудрішими. У сучасному світі занадто розвивається раціоналізм, прагматизм, культивуються наукові досягнення, знання, але попри це людям бракує мудрості. Кожна людина має талант від Бога: в кого здібності до математики чи в опануванні мов, а хто може стати хорошим столяром чи шевцем. Для цього вони повинні отримати специфічні знання. Тому тим, в кого є проблеми в опануванні математики, хімії і т. д. не слід впадати у відчай – старатися в міру своїх можливостей, (бо без старання нічого не досягнеш) і розвивати ті здібності, які дано Творцем).

Пояснення понять раціоналізм, прагматизм.

Вчитель: 28 липня 2013 року буде святкуватися знаменна подія в історії нашого народу – 1025 річниця хрещення Русі. З прийняттям християнства на Русі поширилася освіта. Усі знання сприймалися через призму Божого Закону.

4. Метод «Прес»

– Яку рису повинна мати людина, щоб бути професіоналом у будь-якій справі? (розум, мудрість, наполегливість, турботливість про людей). Відповідь на це питання побудуємо за такою послідовністю:

· викладіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваша думка (починаючи зі слів: «я вважаю, що…);

· поясніть причину виникнення цієї думки, тобто на чому ґрунтується докази (починайте зі слів «оскільки…»);

· наведіть приклади, додаткові аргументи на підтримку вашої позиції, а також факти, що демонструють ваші докази (наприклад…);

· узагальніть свою думку (зробіть висновок, починаючи зі слів: «отже,…»; «таким чином…»).

5. Фізкультхвилинка «Руки».

(Вчитель просить дітей поділитися по парах. Він читає вголос, а учні виконують).

Руки. Бог дав нам руки. (Діти піднімають руки вперед).

Руки, щоб простягнути їх до людей. (Діти розводять руки в сторони).

Руки, щоб будувати. (Діти імітують будівництво).

Руки, щоб допомагати. (Діти по черзі: одні присідають, інші піднімають тих, хто начебто впав).

Руки, щоб захищати. (Одна дитина стає перед іншою, ніби захищаючи, та розводить руки в сторони).

Руки, щоб чинити добро один одному. (Діти беруться за руки).

6. «Театр мініатюр»

Учитель: А зараз пропоную переглянути театр-мініатюр і дати відповіді на запитання. ( Діти інсценізують заздалегідь підготовлене оповідання).

Що прикрашає людину?

– Сини, я призначаю вас правителями двох областей. Покажіть, на що ви здатні, і я вирішу, хто буде моїм наступником, – сказав правитель двом принцам.

Юнаки вклонилися і роз'їхалися в різні боки. Старшому синові дісталася рівнинна східна провінція. Молодший син став правити гірською західною провінцією.

Пройшов рік. Спочатку король поїхав в гості до старшого сина. Той з гордістю показав величезний палац, а потім провіз короля по країні. Люди всюди збирали врожай. При вигляді королівських екіпажів селяни падали обличчям на землю і лежали так, поки екіпажі не зникали.
На честь короля принц влаштував парад. За рік він створив дисципліновану армію. Увечері на бенкеті співаки та музиканти оспівували короля.

– Бачите, тату, яку владу я придбав за рік! Все в моїй провінції тримається на страху і покорі, – з гордістю сказав принц.

– Добре, тепер я подивлюся, чого досяг молодший син, – відповів король.
У гірській провінції короля теж зустріли з пошаною. Горяни низько кланялися королівської свиті і знову приступали до роботи. Вони будували дороги і мости, возили землю на гірські схили і садили виноградники.

– Вибач, батьку, якщо не зміг прийняти тебе достойно. Занадто мало я встиг зробити за рік для моїх підданих, - сказав молодший принц королю.

Незабаром король оголосив, що призначає своїм наступником молодшого принца.

– У нього немає влади, народ його не боїться, він навіть армію не створив!

– Ображено заявив старший принц.

– Не влада прикрашає правителя, а відповідальність перед людьми, – спокійно пояснив король.

7. Бесіда за переглянутим:

– Що спільного між молодшим сином з цієї притчі та святителем Петром Могилою? (як і молодший син, святитель був відповідальним за своїх підлеглих).

– Діти, що ви розумієте під словом «відповідальність»

8. Мозковий штурм (постановка проблемного питання на дошці)

– На прикладі життя святителя подумайте, якою повинна бути людина, щоб її пам'ятали не одне покоління співвітчизників? (перевага духовних інтересів над матеріальними, милосердною, відповідальною, мудрою, освіченою, мужнім, любити свій народ, свою віру, відстоювати її, наполегливість, чесніть).

VІІ. Закріплення вивченого матеріалу

Індивідуальна робота в парах.

Вчитель: Складіть три запитання, які ви задали б своєму другові за вивченою темою?

Інтерактивна вправа «Мікрофон».

Продовжте фразу:

· На уроці я дізнався (дізналася) нове те, що…

· Найяскравішим моментом на уроці для мене було…

VІІІ. Підсумок уроку.

Учитель: Діти, підсумовуючи сказане про святителя Петра Могилу, давайте спробуємо схематично зобразити зміст державницької та духовної ролі митрополита Петра Могили в становленні культури українського народу. (заснував європейського рівня Києво-Могилянську академію, захистив православну віру, відбудував велику кількість церков та монастирів)

Отже, діти, завдяки невтомній діяльності П. Могили та його однодумців Київ у другій чверті XVII ст. перетворився на центр православної європейської освіченості й богословської культури. Ми сьогодні з вам дали моральну оцінку подвигу митрополита, збагати свої знання з історії та духовні знання.

ІX.Оцінювання знань, умінь та навичок.

X. Домашнє завдання.

Підготувати презентації про гетьмана Богдана Хмельницького.

Година спілкування у 2 класі

Бугаєць Т. М., Ніконова Л. М.,

учителі початкових класів Полтавської гімназії № 6

Тема. Чесне слово.

Мета : 1. Переконати дітей у важливості дотримання чесного слова.

2. Підвести учнів до висновку, що брехня – це зло.

3. Вчити вмінню каятися за погані вчинки та виправлятися.

4. Виховувати доброзичливе ставлення до своїх товаришів.

Обладнання: 1. Музичний супровід. «Шедеври класичної музики»

2. Літературний твір «Чесне слово» із підручника для 2 класу «Християнська етика в українській культурі»

3. Вірш «Чесне слово, чесне слово…»

4. Плакати із 10 Божими заповідями.

5. Сюжетні картинки до теми.

6. Мультфільм «Про чесність»

Хід години спілкування.

1. Вступ. Слово вчителя. «Чесне слово, чесне слово!» –

Хтось у натовпі гукає.

А скажи-но, любий друже,

Що цей вигук означає?

Чесне слово – це правдивість,

Без лукавства, без обману.

А давати чесне слово,

Добре це, а чи погано?

Може, добре, може, ні,

Поміркуй обов'язково

Бо у доброї людини –

Чесне кожне її слово.

2. - Як сказано у вірші, що таке «чесне слово?»

- Яким повинне бути у людини кожне її слово?

Часто, вибачаючись, або виправдовуючись ми говоримо : «Чесне слово, я більше не буду!», «Чесне слово, це не я !». Проте бувають випадки , коли сказане слово насправді не є чесним. Як же з цим жити, що робити? Сьогодні ми це з'ясуємо.

Адже дотримання чесного слова – це не лише християнська чеснота. Людині совість підказує, що брехня – це зло. Але зберегти саму совість можливо завдяки вірі в Бога, коли розуміння того, що вчинки людини оцінюють не лише люди або ти сам, а й Бог, який усе бачить, утримує від неправди.

ІІ. Основна частина.

1. Слово вчителя.

Кожен християнин, який живе на землі, повинен дотримувався 10 Божих заповідей.

2. Робота над заповідями.

На стінах розвішані таблиці 10 Божих заповідей. Учні відшукують і зачитують певні заповіді, за завданням вчителя. (Методика роботи в русі)

Прочитати і пояснити 9 заповідь. «Не свідчи неправдиво на свого ближнього».

3. Робота за текстом із підручника «Чесне слово». (Читає вчитель)

4. Обговорення почутого оповідання( запитання до учнів) :

а) Чому оповідання називається «Чесне слово ?»

б) Як почувався Павлик, коли сказав неправду ?

в) Розгляньте малюнок на с.73 і розкажіть як почувала себе Катруся ?

г) Чому хлопчик зробив двічі погані вчинки ?

д) Хто допоміг йому усвідомити свою провину ?

е) Чому Богородиця усміхалася з ікони ?

Висновок за оповіданням:

– Чесним треба бути кожній людині.

– Давши «чесне слово» треба його дотримуватись.

5. Життєві ситуації (Інсценізація притч «Закон успіху», «Брат і сестра» К.Ушинського)

Висновок по притчі «Брат і сестра»: «Немає нічого захованого , що воно не відкриється, ані потаємного , що не виявиться» (от Матвія 10:26)

Висновок по притчі «Закон успіху»: жити по совісті, не обдурювати – мати благословення Боже і бути успішною людиною.

6. Як ви розумієте слова «Жити по совісті» (відповіді дітей).

7. Гра «Шукачі скарбів» (групова робота)

Завдання.

Кожна група отримує казкову скриньку з словами – назвами людських чеснот. Пояснити , що означає кожен «скарб».

1 скринька : жадібність, співчуття, злість, відповідальність.

2 скринька : брехливість, заздрість, чесність, милосердя.

3 скринька : лінощі, грубість, вдячність, працелюбність.

8. Перегляд мультфільму «Смачне варення»

Висновок. Обман завжди відкривається.

Хорове читання слів із Святого письма от Матвія 10 : 26

9. Робота з прислів'ями.

Прочитай прислів'я, розшифрувавши одне слово.

1.Обманеш – не помреш, але перестануть тобі довіряти.

2. Помиляйся та признавайся.

3. Краще гірка правда, ніж солодка брехня.

Яке із названих прислів'їв найкраще підходить до оповідання «Чесне слово».

ІІІ. Заключна частина.

1.Який колір совісті? (експеримент)

Слово вчителя.

Душа чесної людини завжди прозора, чиста. Але коли вона говорить неправду вона забруднює свою душу. Експеримент із водою і фарбами.

2. Якого кольору ви хотіли б мати свою совість? (Вибір дітьми кольорової стрічки і створення на дошці композиції райдуги).

3. Пісня «Світ добра».

Упровадження елементів християнської етики на уроках української мови та літератури (дидактичний матеріал)

Михайлець Ж. Г.,

учитель української мови Полтавської спеціалізованої школи № 29, член ОСДГ «Дидактичне забезпечення курсу «Біблійна історія та християнська етика»

Лише деякі учні отримують в школах ґрунтовну освіту, а більшість – лише поверхову або лише натяк на освіту… це відбувається з тієї причини, що в школах нехтують суттєвим, звертають увагу на нікчемне і пусте…, більша частина знань ковзає по поверхні розуму…

Я.А.Коменський

За концепцією розвитку гуманітарної сфери України, яка є пріоритетною в цілісному процесі реалізації української національної ідеї та державотворення, найвищою цінністю проголошується людина. Тому в «Державному стандарті»

змістом базової та повної середньої освіти насамперед передбачається створення оптимальних передумов «для всебічного розвитку особистості, виховання громадянина-патріота України».

Відповідно, у сьогоднішній загальноосвітній системі курс «Біблійна історія та християнська етика» набуває особливої актуальності.

Основна мета навчально-виховного процесу в сучасній школі – навчити людину жити, сформувати ефективну особистість. Інноваційна освіта передбачає особистісне спрямування, компетентнісний підхід, творче начало, використання найновіших інформаційних технологій тощо.

Компетентність – загальна здатність людини діяти, яка ґрунтується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, здобутих завдяки навчанню.

Водночас багато вчених, педагогів, письменників, журналістів, політичних і релігійних діячів вважають, що духовно-моральне очищення, оновлення суспільства можливе лише за умови звертання людей до справжніх духовно-моральних істин і цінностей, що подані в Біблії – Старому і Новому Завітах. Біблія – основа християнського віровчення, що з давніх часів прийняте українським народом. (додаток 1)

Мета виховання, за твердженням представників гуманістичної парадигми виховання ціннісних орієнтацій, – навчити людину творити себе як особистість.

Гуманітарну лінію у становленні особистості розкриває саме християнська етика.

Одним із вирішальних засобів у становленні духовності людини, її ціннісних орієнтацій є християнська етика, що дає змогу відтворити адекватний рівень дійсності і виступає як універсальний шлях до перетворення загально релігійних цінностей у духовний світ особистості.

Християнська етика активно впливає на молодь, діючи на глибинні психологічні механізми людських емоцій, збагачує її духовний та моральний потенціал, розвиває прагнення до самовдосконалення.

Одним із напрямків прилучення дітей до християнських цінностей може бути краєзнавча, екскурсійно-пошукова робота, інтегрований підхід до навчання.

Молодь тягнеться до світла, а вади сьогодення тягнуть її у темряву.

Більшість дітей відчувають потребу змінитися на краще, але не завжди прикладом для наслідування є православний життєвий досвід, дуже часто це потреба наслідувати кумирів, героїв комп'ютерних ігор, сучасних молодіжних книг.

Важливо проводити бесіди на морально-етичні теми, розв'язувати психологічні ситуації, звички, наводити приклади поведінки біблійних героїв.

«Добрий вчитель не пропустить жодного зручного випадку, щоб навчити чомусь корисному» (Я.А.Коменський)

«Все, що перебуває у взаємозв'язку, повинно викладатися у такому ж зв'язку» (Я.А.Коменський)

Правильна реалізація міжпредметних зв'язків у процесі навчання дозволяє оптимізувати весь навчально-виховний процес і сприяє:

· розвитку мислення, гнучкості та самостійності розумової діяльності, пізнавальної активності учнів (розвивальна функція міжпредметних зв'язків);

· формуванню світогляду (виховна функція міжпредметних зв'язків);

· співпраці вчителів-предметників, виробленню єдиних педагогічних вимог у колективі, погодженості у проведенні комплексних форм організації навчально-виховного процесу (організаційна функція міжпредметних зв'язків).

Підвищеної уваги потребує формування міжпредметних зв'язків у школі на сучасному етапі у зв'язку з введенням Державних стандартів освіти, коли активно відбувається процес інтеграції навчальних предметів.

Більшість вітчизняних педагогів одностайні у тому, що необхідно посилювати морально-етичне виховання шляхом залучення педагогічних можливостей християнських традицій.

Міжпредметні зв'язки курсу «Біблійна історія та християнська етика» простежуються безпосередньо у вивченні тем з курсу історії України, світової історії, української та світової літератури, у проведенні виховних годин, що сприяє різносторонньому оглядові та розумінню суті, навчального матеріалу і змісту виховної ролі прикладів з історії та вчинків літературних героїв.

У відродженні втрачених духовних цінностей, утвердженні вічних моральних цінностей мові та літературі належить особлива роль. Тому й програми української мови та української літератури спрямовані на виховання духовно багатої людини.

Основна мета навчання рідної мови полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості. Зазначена мета передбачає здійснення навчальної, розвивальної і виховної функції освітнього змісту навчального предмета.

Зміст навчального матеріалу програми з української мови розподіляється на чотири змістові лінії: мовленнєву, мовну, соціокультурну і діяльнісну.

Соціокультурна змістова лінія є засобом опанування національних і загальнолюдських культурних і духовних цінностей. Реалізується ця змістова лінія на основі дібраних текстів відповідної тематики, що використовується як дидактичний матеріал мовної та мовленнєвої змістових ліній.

Відповідно до Державного стандарту програмою з української літератури передбачається «формування покоління молоді, здатним робити особистісний, духовно-світоглядний вибір…» У ній наскрізно втілено ключові компетентності, які сприятимуть розвитку особистості та її повноцінній самореалізації в сучасному житті.

Згідно з концепцією програми її змістове наповнення передбачає міжпредметні зв'язки, право вибору (для вчителя і учня).

Безумовно, українська мова і література, (як жодна інша навчальна дисципліна) має неабиякі можливості заглибитись у внутрішній світ людини (пізнати людину), розкрити багатогранність, діалектику людської душі.

Органічний зв'язок між вивченням християнської етики та українською мовою, українською літературою нерозривний. Оскільки моральні засади загальнолюдського характеру , християнські постулати є базовими, вони зумовлюють універсалізм шкільного курсу «Християнська етика». Найперше це стосується дисциплін гуманітарного циклу. Тут інтеграція, взаємозв'язок нерозривні.

Вивчення духовно-етичних проблем, аксіологічні принципи, наголошені у програмі «Біблійна історія та християнська етика» полягають у врахуванні природи людини, вікових та індивідуальних особистостей, національних та регіональних особливостей, в органічному зв'язку з історією народу, традиціями, збагаченні дітей духовно-етичними знаннями, набутті вчинкового досвіду на основі тисячолітньої традиції християнства в Україні (Програма «Біблійна історія та Християнська етика» 1-11 клас)

Завдання курсу «Біблійна історія та християнська етика» полягає в ознайомленні з основними християнськими моральними цінностями; вихованні почуття поваги до традицій роду, любові до батьків і Батьківщини, формуванні особистості на засадах загальнолюдських цінностей (чесності, мудрості, щедрості, лагідності, покірності, справедливості, доброзичливості) та на основі українських християнських історичних традицій; сприянні глибокому пізнанню світу, самопізнанню, розкритті та реалізації потреби творити добро, формувати почуття національної гідності.

Кожен учитель на свій розсуд може поєднувати навчальний між- предметний матеріал, пропонуємо деякі шляхи та методику їх реалізації.

Продумуючи кожен урок, слід надавати перевагу таким формам роботи, які б сприяли виробленню в учнів потребу самовдосконалюватись, орієнтували б їх на християнські цінності, відповідальне ставлення до життя.

На уроках української мови в 5-му класі реалізація завдання курсу «Біблійна історія та християнська етика» може здійснюватися і через ознайомлення із темами розділів «Сторінками Старого Заповіту», «Святі люди української землі», «Сучасна людина й духовна культура України» з орієнтацією на сприйняття християнських морально-етичних цінностей як норми власної поведінки, і через аналіз художніх творів, і через діалогічне мовлення, через читання учнями вголос добірки текстів із завданням усно висловити свої міркування з приводу прочитаного. Це можуть бути: робота в групах, невеличкі інсценізації, створення діалогів, а як підсумок – висловлені думки про актуальні проблеми сьогодення.

Завдання розділів курсу можна поділити за змістовою насиченістю, відображеною у таблиці тематичного розподілу текстів.

Пропонований дидактичний матеріал у своїй суті багатофункціональний: сприяє формуванню загальнолюдських морально-етичних засад, поглиблює знання мовних норм, розвиває культуру мовлення.

Українська мова	Біблійна історія та християнська етика	Вид роботи	Завдання
Значення мови в житті суспільства	Тема 8. Гордість і зарозу-мілість. Вавилонська вежа	Тренувальні вправи	I, II
Повторення вивченого у початкових класах. Частини мови, основні способи їх розпізнавання	Тема 4. Свідомий вибір між добром і злом. Гріхопадіння перших людей	Тренувальні вправи	III
РМ. Усне й писемне мовлення. Монолог і діалог	Тема 1. Біблія, її структура та зміст (значення Біблії для людини)	Тренувальні вправи	IV
Словосполучення. Головне і залежне слова у словосполученні	Тема 20. Свята рівноапостольна княгиня Ольга. Поширення християнства на Русі	Тренувальні вправи	V
Не з дієсловами	Тема 14. Людина та її завдання на Землі. Мойсей	Тренувальні вправи	VI
Диктант	Тема 21. Святий рівноапостольний князь Володимир. Хрещення Русі	Диктант	VII
Докладний переказ тексту розповідного характеру	Тема 12. Батьківське благословення. Яків та Ісав	Переказ	VIII
Читання художнього тексту (мовчки)	Тема 6. Необхідність втечі від зла.. Праведний Ной. Потоп	Читання мовчки	IX
РМ. Лист. Адреса	Тема 19. Святі люди української землі	Лист	X
РМ. Складання діалогів	Тема 5. Наслідки зла. Заздрість. Каїн та Авель	Діалогічне мовлення	XI Як можна побороти заздрість?
РМ. Усний твір-оповідання про випадок із життя	Тема 13. Уміння прощати. Іосиф і його брати	Твір	XII Чи умію я прощати?
Аудіювання	Тема 11. Любов як готовність до самопо-жертви. Авраам та Ісаак	Аудіювання	XIII

I. Прочитайте Біблійне оповідання. Значення виділених слів з'ясуйте за тлумачним словником

Вавилонська вежа

Колись давно всі люди розмовляли однією мовою. Вони жили на родючій землі, будували гарні домівки.

Та якось надумали люди збудувати високу, до небес, вежу, щоб налякати сусідів і прославити себе.

За це на людей розгнівався Бог. Зарозумілість і зухвальство можуть стати причинами багатьох лих. Тому Бог не хотів, щоб такі марнославні та бундючні люди жили скупчено.

Бог не знищив будівничих. Він зробив так, що люди забули свою єдину мову. Кожен тепер промовляв слова, яких інші не розуміли. Таким чином, люди не могли більше спілкуватися й допомагати одне одному. Будівництво припинилося.

Будівничі розійшлися по всіх усюдах і поселилися в різних краях. На місці недобудованої вежі згодом виникло місто Вавилон. Ця назва означає «змішання».

■ Дайте відповіді на запитання: за що Бог розгнівався на людей? Як Бог позбавив людей змоги спілкуватися? Чому було припинено будівництво вежі?

II. Прочитайте. Перекажіть зміст прочитаного.

Згадаймо історію про Вавилонську вежу. Поки будівничих об'єднувала спільна мета й одна мова, вони працювали злагоджено й уміло. Коли люди заговорили не однією мовою, вони перестали розуміти одне одного й змушені були припинити роботу.

Усім нам треба зрозуміти, що збудувати вільну й незалежну Україну зможуть лише люди, об'єднані однією метою й материнською мовою. Якщо ми будемо роз'єднані, то можемо опинитися перед руїнами.

Як бачимо, мова об'єднує. Мудрі люди знали це в давні часи, знають і сьогодні.

За Н. Зубицькою.

■ З'ясуйте, про яку роль мови йдеться у висловлюванні.

III. «Знайди пару»

Як можна зробити світ добрішим? Для цього потрібно знайти другу половину вислову й скласти пораду. Перепишіть. У кожному реченні назвіть усі самостійні частини мови. Поясніть відомі орфограми.

Будь прикладом	остерігайся зла!
Роби добро	для інших людей.
На зло завжди	своїх батьків
І все, що чините, робіть від душі	як хочеш, щоб вони ставилися до тебе.
Завжди слухайся й поважай	немов Господові, а не людям!
Стався до людей так,	плати добром.

IV. Прочитайте розповідь за особами. Скільки осіб бере участь у розмові? Монологом чи діалогом є поданий текст?

У давнину до мудреця звернувся один чоловік:

-І навіщо ти, не перестаючи, читаєш книги, у яких ідеться про Бога й постійні обов'язки людини перед ним?

— А навіщо ти збираєшся сьогодні обідати, адже ти вже поснідав і вчора добряче поїв?

— Ну, як?.. Для того, щоб жити... — здивовано промовив юнак.

— І я читаю також для того, щоб жити, бо їжі потребує не тільки тіло, а й душа, поживою ж для неї є Боже Слово, Святе Письмо.

Яке значення має Біблія для людини? Чому потрібно постійно читати Біблію?

V. Прочитайте текст. Випишіть із речень 2-3 словосполучення, самостійно зробіть їх синтаксичний розбір (письмово).

Княгиня Ольга

Щороку 11 липня православна церква вшановує пам'ять великої княгині Ольги. Серед вітчизняних діячів, канонізованих церквою, вона є першою з найдавніших святих Київської Русі. Вшанування княгині Ольги набрало значного масштабу вже невдовзі після її смерті, за часів правління її внука, великого князя київського Володимира Святославича. Найпершою і найголовнішою заслугою Ольги було прийняття нею християнства. В княжому роду Рюриковичів вона була першою княгинею-християнкою, готуючи онукові шлях до подвигу хрещення Русі. Тож Ольга і Володимир здійснюють апостольський подвиг, заслуживши ймення «рівноапостольних».

Княгиня виховувала своїх внуків, серед яких був і князь Володимир, у пошані до Христової віри, в любові до Бога. Вона з раннього дитинстванамагалася прищепити їм любов до Слова Божого, адже розуміла, що хтось із її онуків буде правити Київською Руссю. Княгиня дуже хотіла, щоб майбутній правитель, князь, був послідовником Христа і втілював заповіді Божі не тільки в своєму житті, але й у керованій ним країні. Молитви, старання, надії Ольги на Бога дали свої плоди: наша Русь стала християнською завдяки тому, що її онук, князь Володимир, у 988 році офіційно запровадив християнство в Київській Русі.

Значення невідомих слів з`ясуйте за словником

Бесіда за питаннями

1. Що є головною заслугою княгині Ольги?

2. Як впливають на життя народу великі люди, патріоти?

3. Як ти можеш прислужитися своїй Батьківщині, реалізуючи своє покликання?

VI. Вибіркова робота в парах.

Виберіть із запропонованих тверджень лише Заповіді Божі. Запишіть їх. Поясніть написання не з дієсловами.

1. Я - Господь Бог твій; хай не буде в тебе інших богів, окрім Мене.

2. Життя – це повинність твоя насущна, виконай її.

3. Не роби собі жодного ідола.

4. Не виголошуй марно імені Господа Бога твого.

5. Пам'ятай день суботній та проводь його свято.

6. Якщо тебе вдарять по лівій щоці, то підстав праву.

7. Шануй батька й матір й довголітнім будеш на землі.

8. Не вбивай.

9. Не чини перелюбу (будь вірним у шлюбі, зберігай цнотливість у ділах, словах, думках та бажаннях).

10. Не кради.

11. Не говори неправди на інших.

12. Не заздри іншим.

VII. Диктант

Коли хрестили Русь?

На це питання більшість відповість, що це сталося за князювання Володимира. За це його прозвано Святим. У Києві над Дніпром височіє пам'ятник князю. Він застиг у камені з хрестом у руці…

Князь Володимир був хрестителем Русі, але не першим і не єдиним. В іноземних джерелах знайшли свідчення про цю подію в давніші часи. Перше хрещення нашої Русі відбулося за князювання Аскольда.

Після смерті Аскольда владу захопив язичник Олег. З літописів було вилучено згадки про хрещення.

Минуло сто двадцять вісім років. Володимир вирішив приєднати Русь до християнського світу. Цього разу нова релігія міцно утвердилася на Русі і стала державною.

VIII. Переказ

Прочитайте текст, визначте тему й основну думку. За колективно складеним планом напишіть переказ тексту. Використайте в ньому речення з узагальнювальними словами при однорідних членах речення.

Добре слово

В одній дружній родині жила собі дівчинка Оля. Коли їй виповнилося десять років, вона занедужала. Застудилась і злягла. Кашляла і танула на очах.

До нещасної дівчинки почали приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив що-небудь смачне і поживне: липовий мед і солодке масло, свіжі лісові ягоди та горіхи. Кожен казав: «Треба добре харчуватися».

Оля їла медові щільники й солодке масло, лісові ягоди та горіхи. Та нічого не допомагало.

Дев'яностолітній дідусь Панас якось каже:

— Чогось їй ще не вистачає, а чого — і сам не збагну.

Коли це відчиняються двері й до хати заходить столітня прабабуся Надія. Про неї родичі забули, вже багато років сиділа старенька вдома, нікуди не ходила й ніде не бувала. Та як почула, що занедужала правнучка, прийшла провідати. Підійшла до ліжечка хворої, сіла на стільчик_,взяла Олину ручку в свою зморщену маленьку руку і каже:

—Немає в мене ні медовичків,ні масла солодкого, ні свіжих лісових ягід і горіхів, ні яєчок перепелиних, ні курячого крильця. Стара я стала. Принесла я тобі, моя мила правнучко, один-однісінький подарунок: щире бажання. Одне бажання лишилося у мене в серці — аби ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечку.

Така могутня сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине сердечко забилося частіше, щічки стали рум'яні, в очах спалахнули радісні вогники.

— Ось чого не вистачало Олі для одужання, — сказав дід Панас. — Доброго слова.

В. Сухомлинський

Бесіда за питаннями

1. Чому дівчинці не допомагали гостинці родичів?

2. Що особливого було у словах старенької прабабусі Надії?

3. Що потрібно кожній людині понад усе?

4. Як передавати свої щирі бажання іншим?

IX. Текст для читання мовчки

Потоп

Минуло багато років з того часу, як Бог створив Адама і Єву і через непослух вигнав їх з раю. Діти і нащадки Адама і Єви поступово заселяли землю. На землі тривало життя. Але з часом люди почали віддалятися від Бога і робити дедалі більше зла. Зрештою усі їхні думки та прагнення були спрямовані на зло. Вони губили самі себе, убивали й гра бували одні одних у нескінченних війнах. На землі перебували насильство та злочини, і в тому сум'ятті ніхто не прислухався до застережливого голосу Бога.

І тоді Господь сказав: «Знищу все живе на землі, бо ніхто вже не робить добра; знищу і людей, і худобу, і плазунів, і небесних птахів». Однак Він не хотів, щоб усе його творіння зникло безслідно. Бог сподівався, що нове покоління людей і тварин буде покірнішим і влаштує на землі краще і богобоязливіше життя.

Серед інших людей жив на землі Ной, який вів праведне життя і здобув милість в очах Господа. Беручись до будь-якої справи, він молився Богу, просив у Нього допомоги, знаючи, що Бог бачить усе, що він робить. У Ноя було троє синів: Сім, Хам та Іафет, які також не зійшли з праведного шляху. За велінням Бога Ной збудував ковчег (великий корабель) і всі щілини в ньому позаливав смолою.

Сто двадцять років працював Ной над будівництвом ковчега і зробив усе, як звелів йому Бог. Коли ковчег був готовий, Бог наказав Ноєві забрати у ковчег свою дружину, своїх синів і їхніх дружин, тварин і птахів, завантажити запаси харчів, і Бог замкнув за ним двері. Через сім днів почалася злива, яка тривала сорок днів і сорок ночей. Вода прибувала й прибувала, доки не залила усю землю, і навіть найвищі гори поринули у водяному вирі. Загинуло все живе — люди, звірі, птахи. Тільки Ноїв ковчег з тими, що були в ньому, погойдувався на поверхні водяного безмежжя.

Нарешті дощ ущух, але вода спадала дуже повільно; ще протягом ста п'ятдесяти днів не видно було ані клаптика суші. У сьомому місяці на сімнадцятий день ковчег зупинився на горі Арарат. І спадала вода все більше і більше до десятого місяця, а першого дня десятого місяця вже видно стало гірські вершини. Через сорок днів Ной відчинив вікно ковчега, який він сам зробив.

А потім випустив через вікно ворона, щоб пересвідчитися, чи знайде той сушу. Але птах незабаром прилетів назад у ковчег. Через деякий час Ной випустив голуба, але й він повернувся, не знайшовши місця для відпочинку. Через сім днів він випустив вдруге голуба, і він повернувся з оливковою гілкою в дзьобі, а це означало, що на землі вже подекуди виступила з води суша.

Ной зачекав ще сім днів і втретє випустив на волю голуба, і він не повернувся на ковчег, бо земля висохла.

І сказав Ноєві Господь: «Вийди з корабля ти і всі, хто з тобою». Тоді всі вийшли, і Ной спорудив жертовника, щоб принести жертву Господу Богові і таким чином подякувати Йому за порятунок. І благословив Бог Ноя й синів його і промовив: «Плодіться й розмножуйтеся та наповнюйте землю! А Я укладаю союз з вами та з вашими нащадками і з усіма, хто виходить з корабля, що жодне тіло вже не буде знищене водою потопу, та й нищівного потопу вже більше не буде». І на знак віковічного союзу з усіма істотами, що живуть на землі, Бог показав на небі променисту семибарвну веселку. Ной прожив після потопу ще триста п'ятдесят років. Він знову насадив виноградник, став обробляти землю і розводити худобу.

XIII. Текст для аудіювання

Жертва Авраама

Через рік після явлення Бога Авраамові у вигляді трьох подорожуючих справдилося слово Господнє: в Авраама та Сарри народився син, якого назвали Ісааком. Авраамові було тоді сто років, а Саррі дев'яносто. Вони дуже любили свого єдиного сина.

Коли Ісаак виріс, Бог забажав звеличити віру Авраама і навчити через нього всіх людей любові до Бога та покори волі Божій.

Бог з'явився Авраамові і сказав:

— Візьми сина твого єдиного Ісаака, якого ти любиш, іди в землю Моріа і принеси його в жертву на горі, яку Я тобі вкажу.

Авраам покорився. Боляче було йому за свого єдиного сина, якого любив більше, ніж самого себе. Та Бога він любив понад усе і вірив Йому безмежно, і знав, що Бог ніколи і нічого поганого не бажатиме. Тож він піднявся ще зрання, осідлав осла, взяв із собою сина Ісаака і двох слуг; взяв дров і вогню для всеспалення і відправився в путь.

На третій день вони прийшли до гори, яку вказав Господь. Авраам залишив слуг та осла під горою, взяв вогонь і ножа, а дрова поклав на плечі Ісаакові і пішов з ним на гору.

Коли вони йшли удвох на гору, Ісаак запитав в Авраама:

— Батьку мій! У нас є вогонь і дрова, а де ж агнець (ягнятко) для жертвоприношення?

Авраам відповів:

— Господь вкаже для Себе агнця.

Обидва разом ішли далі і прийшли на вершину гори, на місце, вказане Господом. Там Авраам спорудив жертовник, розклав дрова, зв'язав сина свого Ісаака і поклав його на жертовник поверх дров. Він уже, було, підняв ножа, щоб заколоти свого сина.

Та ангел Господній окликнув його з неба і сказав:

— Аврааме, Аврааме! Не піднімай руки твоєї на отрока і не роби з ним нічого. Бо тепер Я знаю, що ти боїшся Бога, тому що не пошкодував єдиного твого сина для Мене.

І побачив Авраам неподалік у кущах барана і приніс його в жертву замість Ісаака.

За таку віру, любов і послух Бог благословив Авраама й обіцяв, що у нього буде потомства так багато, як зірок на небі і як піску на березі моря, і що в його потомстві отримають благословення усі народи землі, — з його роду вийде Спаситель світу.

Принесення Ісаака в жертву було прообразом чи передвістям для людей про Спасителя, Який, будучи Сином Божим, буде відданий Своїм Отцем на хресну смерть, в жертву за гріхи всіх людей.

Органічний зв'язок між вивченням української літератури та християнської етики зумовлений, насамперед, їх спільною концепцією. Українська література є потужним носієм ідентичності нації. Вона має стати важливим чинником створення національної ідеології, без якої неможливо збудувати державу і виховати свідомого українця. В основу змісту курсу "Біблійна історія та християнська етика" покладено художню літературну спадщину видатних українських письменників, що містить зразки досвіду християнської культури тощо.

Для 5 класу за підручником («Українська література» Раїси Мовчан) пропонується, крім «Вступу» і «Літератури рідного краю», три основні тематичні блоки – «Світ фантазії і мудрості», «Історичне минуле нашого народу», «Рідна Україна. Світ природи».

Така орієнтація програми передбачає наявність широкого простору для реалізації пізнавальної, виховної мети з акцентуванням на таких якостях наших пращурів, як: благородство, сила духу, мужність і мудрість, вірність, справедливість, покірність, доброзичливість; покликанням навчати любити, відкривати для себе глибинну сутність поняття Батьківщини, рідної України, рідної землі; сприянням глибокому пізнанню світу, самопізнанню та реалізації потреби творити добро.

Розділи української літератури співзвучні з тематичними блоками курсу «Біблійна історія та християнська етика» для 5 класу.

Тож учитель має нагоду використати міжпредметні зв'язки на уроках української літератури з матеріалом уроків християнської етики.

За підручником Раїси Мовчан «Українська література» інтегрованість уроків християнської етики з уроками літератури (висвітлення християнських мотивів на матеріалі творів підручника української літератури) можна показати у вигляді таблиці:

Українська література	Біблійна історія та християнська етика	Християнські мотиви
Рщзділ 1. «Світ фантазії, мудрості»	Блок «Християнська культура та людина»	Традиційна духовна й етнографічна культура, християнські корені культурних надбань українського народу.
Розділ 2. «Історичне минуле нашого народу»	Блок «Віра та людина»	Ознайомлення учнів з видатними історичними постатями українського народу, які відіграли вирішальну роль у розвитку державності, культури, духовності українського народу.
Розділ 3. «Рідна Україна. Світ природи»	Блок «Бог та людина»	Формування світу як Божого творіння, сприяння його життєвій безпеці та збереженню тривалості життя на землі. Духовний захист людей та живих істот нашої планети.

Наприклад, на вступному уроці «Слово в житті людини. Краса світу і людської душі в художньому слові. Література як мистецтво слова» учителю слід звернути увагу на значенні Біблії для людини. На тому, що Біблія – джерело знань для християн усього світу. За словами Ч.Діккенса, Біблія – найкраща книга, яку знав і знатиме світ. Це була перша книга, яка набула світового значення. Мабуть, ніхто не зважиться, бодай приблизно назвати кількість митців (письменників, художників, композиторів), які звертались у своїх творах до Біблійних оповідей, учених, котрі досліджували Книгу Книг.

Біблія написана прекрасною поетичною, утаємниченою мовою. Біблія – це Книга Життя, це правда, яку повинні знати всі. Книга Книг дає відповіді на важливі запитання, допомагає розв'язувати життєві проблеми. Вона не стільки вчить, що людині робити, скільки показує, якою має бути людина, як можна стати кращими, добрішими. Біблія лише вказує нам, де добро, а де зло. А ми самі вибираємо, як маємо поводитись з людьми.

При вивченні тем з розділу «Світ фантазії, мудрості» слід відповідально поставитись до підготовки цих уроків, заради дотримання істини слід дібрати такі Біблійні тексти, щоб сучасні діти не сприймали на уроці Святе Письмо як зразок літератури, а відчували його істинність, життєву необхідність для кожного.

На уроці «Міфи і легенди українців», «Про створення землі» слід підвести дітей до розуміння того, що Бог є творцем світу видимого і невидимого, жодна з гіпотез про створення світу, які наразі панують у науці, не є і не можуть бути такими послідовними і беззаперечними, як біблейська (доцільно відтворити етапи формування світу за шість днів у малюнках).

При вивченні легенди «Неопалима купина» слід пояснити, що означає біблійний вислів «Неопалима купина», його істинне походження. (Доцільно зауважити, що він відображає стан гнобленого єврейського народу,але невмирущого. Він також був прообразом Божої Матері, Яку не опалив вогонь Божества Сина Божого, коли Він зійшов через Неї з неба на землю, народившись від Неї)

Вивчаючи народні казки, зокрема «Правда і кривда», наголосити на свідомому виборі людини між добром і злом, пояснити поняття «добро» і «зло», на прикладі образів небожа і дядька показати, до чого призводить те, що людина обирає зло, вплив зовнішніх факторів на вибір людини; виявити у дітей уміння вибирати своє місце, свій життєвий шлях.

Бесіда за змістом казки «Мудра дівчина» допоможе вчителю показати, якими мають бути стосунки батьків і дітей, як дитина проявляє турботу й піклування про батьків. Маруся глибоко шанує свого батька, бажає допомогти в скрутному становищі. Аналізуючи казку, слід зупинитись на назві твору - «Мудра дівчина», розтлумачивши поняття «мудрість» як Божий дар, розмежувати поняття «освіченість» і «мудрість». Донести до дітей те, що мати мудрість – означає використовувати знання для вирішення проблем, уникнення небезпеки, допомоги іншим чинити так само. Мудра Маруся уміло робить вибір між добром і злом, щоб успішно жити.

Вивчаючи твори розділу «Історичне минуле нашого народу» слід наголосити на Заповідях Божих як основі морального життя людства. Опрацьовуючи літописні оповіді «Про княгиню Ольгу», «Про хрещення Русі князем Володимиром», учні повинні замислитись над тим, що після прийняття християнства із грубого жорстокого язичника князь став благочестивим і милосердним християнином, зрозуміти головну заслугу князя Володимира перед нащадками у тому, що народ, прозвавши його «Красним Сонечком», мов до сонця тягнувся до нього і разом з ним прямував до Бога.

Висловлюючи думки з приводу прочитаного у розділі «Рідна Україна. Світ природи», слід зорієнтувати дітей на власне ставлення до навколишнього світу як до дарунку Творця, слід виховувати бажання наслідувати християнські чесноти в повсякденному житті та творити добрі справи. Такі історії, як із сосонкою з оповідання О. Пчілки «Сосонка», трапляються іноді і з людьми, але слід робити певні висновки та змінюватися на краще. Так, сосонка хоче застерегти своїх сестричок від помилок, від пихи та похвальби. Хіба не достойний приклад християнської поведінки?

Як відомо, навчальний процес на уроках літератури будується за принципом діалогу, полілогу, багатий на імпровізації.

Реалізувати поставлені завдання можливо, використовуючи різноманітні форми, методи та прийоми навчання( відповідно до завдань уроку): слово вчителя, бесіди, демонстрація наочності, дидактичні ігри тощо, надаючи перевагу проблемно-пошуковим методам груповій роботі, різним типам учнівської взаємоперевірки, самоперевірки, самостійній підготовці учнів, а найбільше – завданням творчого характеру.

Спостерігаючи за учнями, виявилось, що під впливом вище описаних міжпредметних зв`язків у дітей з`являється пізнавально-ціннісне ставлення до знань, тобто бажання і вміння учнів оцінити світоглядну і практичну значимість нових знань. Це підтверджує актуальність і доцільність забезпечення міжпредметних зв'язків курсів «Біблійна історія та християнська етика» та уроків української мови та літератури.

Література

1. Тевлін Б. Методика реалізації міжпредметних зв'язків // Сільська школа. – 2004. - № 36. – с.15 – 19.

2. Мовчун А. Міжпредметні зв'язки курсу «Християнська етика в українській культурі» // Відкритий урок. – 2008. - № 9. – с. 51 – 56.

3. Кобзар Л. Інтегроване навчання як засіб оптимізації навчального процесу // Школа. – 2011. - № 11. – с. 76 – 81.

4. Кобцев Д. А. Інтегроване навчання на уроках української мови. – Х., 2010. – с. 247 – 271.

5. Основи християнської етики 5 клас. Навчальний посібник. – Свято – Успенська Почаївська Лавра, 2009.

Орієнтовна тематика виховних годин духовно-морального спрямування відповідно до національної програми «Основні орієнтири виховання»

1-4 клас

«Що я ціную у житті»

«Я хочу стати кращим».

"Азбука ввічливості".

"Бути вихованим. Що це означає?".

«Життя людини – найвища цінність».

«Я людина»

"Дбай про інших".

"Найцінніше в моєму житті",

«Як навчитись стримуватись?»

"Мій день: хороше і погане",

"Для чого живе людина?".

"Віра у себе".

«Завтрашній характер — у сьогоднішньому вчинку».

"На кого я хочу бути схожим у житті?".

"Мій ідеал".

"Твої норми поведінки".

"Що означає бути вихованим".

"Чуйність і байдужість".

"Зубів немає, а людину гризе".

"Як зробити правильний вибір".

"Як стати людиною".

"Не кидай слів на вітер",

"Який Я? Яким я хочу бути? "

"Дужий той, хто самого себе перемогти може ",

"Якщо ти погано вчинив",

"Як стати добрим? ",

"Квіти людської душі (про людські цінності) ",

"Мудрість людської турботи",

"Поведінка у храмі",

"Іспит на вихованість",

"Ні агресії і насильству",

«Таємниця Різдва»,

« За що українці шанували святого Миколая».

5-7 класи

"Життя – найдорожчий скарб".

"Чи щось без серця зрозумієш".

"У пошуках власного ідеалу".

"Стратегія прийняття моральних рішень".

"Як долати труднощі і випробування. "

"Заздрісник сам собі ворог".

"Життя не вічне – вічні цінності людські.

"Вміння знаходити себе в суспільстві".

"Характер людини: як він формується".

"Відповідальність – найкращий путівник у вчинках".

"Співчуття – перший крок до людяності".

"Турбота за інших людей – головний обов'язок у житті".

"Вдячність".

«Моральні орієнтири наших предків».

«Святині нашого краю».

«Милосердя – душі осердя».

«Святий Миколай – найшановніший святий українського народу».

8 клас

«Екологія слова. Чим загрожують нецензурні слова».

«Християнські традиції українського народу».

"Яка людина заслуговує на повагу інших".

"Ким бути і яким бути".

"Створення життєвого проекту саморозвитку".

"Фізична краса не постійна, а духовна — вічна".

"Як подолати невдачу?".

"Наодинці із собою".

"Сам собі вихователь".

"Кодекс чесної особистості".

"Шлях до себе",

"Умій сказати НІ".

"Як долати агресивність".

"Як жити в мирі з людьми",

«Зло нічого не несе крім зла».

«Гординя та зарозумілість».

«До чого призводить неповага до батьків»

«Покрова – одне із найшановніших свят українського козацтва».

9 клас

"Бережи честь змолоду»

"Без добрих справ немає доброго імені".

"Про культуру почуттів".

"Любов до ближнього — джерело величі людини".

"Добра людина та, що робить добро, чи та, що не робить зла?".

"Не зраджуй у дружбі, материнстві, батьківстві".

"Правда життя".

"Інтернет не лише твій друг",

"Духовність і здоров'я".

"Людина народжується для вічності".

"Умій дати слово і його дотримати".

"Добро і зло...".

"Ризики в Інтернеті",

"Обов'язок. Відповідальність. Совість".

"Право і мораль".

"Інформація — запорука освіченості".

"Моральний ідеал і його місце в житті людини

"Бережи честь з молоду",

"Якщо я для себе, то навіщо я?"

«Що означає бути духовно багатим».

«Як виховати в собі поступливість, терплячість, милосердя».

«Поважай старість».

«Емансипація. ЇЇ наслідки».

«Чому потрібно вибачати»

«Сучасні вавилонські вежі».

«Величне свято Воскресіння»

10-11 класи

"Свобода чи вседозволеність".

"Моральна мотивація вчинку".

"Моральні основи взаємин юнаків і дівчат",

"Твоє репродуктивне здоров'я",

"Моральні основи сім'ї".

"Пріоритети подружнього життя".

"Духовні скарби народу.

Найстрашніші втрати — духовні".

"Про віру, культуру, освіту".

"Мистецтво жити гідно".

"Що таке совість?".

«Культура поведінки закоханих».

"Загальнолюдські цінності: осмислення вічних істин"

"Людина. Доля. Душа".

"Проблеми батьків та дітей".

"Сучасні аспекти родинного виховання".

"Духовна єдність поколінь".

"Українська сім'я — основа міцності держави".

«Що впливає на втрату репродуктивного здоров'я»,

"Ідеї тендерної рівності в системі ціннісних орієнтацій сучасної молоді".

«Хто в домі господар».

« Дві заповіді любові».

«Содом та Гоморра сьогодення»

«Що означає жити по совісті».

«Людині бійся душу ошукать..»

«Біблійна основа довголіття»

«Що ж означає любити?»

«Як створити міцну сім'ю?»

Проект Концепції духовно-морального виховання підростаючого в освітніх закладах України

(Витяг)

Актуальність проблеми духовно-морального виховання

Духовний розвиток особистості є одним із основних завдань, які поставило українське суспільство перед сучасною школою. Закон України "Про загальну середню освіту" визначає одним з найважливіших завдань реформи освіти, яка здійснюється сьогодні в Україні, – створення умов для збереження духовного здоров'я наступних поколінь. Поряд із цим на сучасному етапі становлення та розвиток особистості у суспільстві та державі продовжує базуватися на хибному уявленні про секуляризовану людину, яке ігнорує духовні підвалини (основи) її буття. Це доволі складний період подолання наслідків тоталітарної ідеологічної системи, що була побудована за лінійним принципом одновекторного розвитку у обмеженому просторі пріоритетів матеріальних благ. Наслідки кризи цієї системи можна звести до однієї домінуючої ознаки – єдності одноманіття, заради здійснення якого всі форми пізнавальної діяльності людини підлягають стандартизації, що порушує громадські права і ставить під сумнів саму можливість духовної свободи людської особистості.

Відповідно до ст. 13.п.3 до Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права держави, які беруть участь у цьому пакті (ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII від 19.10.73), зобов'язуються поважати свободу батьків обирати для своїх дітей не тільки запроваджені державною владою школи… і забезпечувати релігійне та моральне виховання своїх дітей відповідно до власних переконань.

У «Національній доктрини розвитку освіти», зокрема, зазначено, що освіта «… відтворює і нарощує …духовний…потенціал суспільства.», мета державної політики щодо розвитку освіти полягає, зокрема, у створенні умов для «…вихованні покоління людей, здатних…оберігати й примножувати цінності національної культури…». Крім того, згідно вказаного документу одним з пріоритетних напрямків державної політики щодо розвитку освіти є формування національних і загальнолюдських цінностей. Держава, разом з тим, «повинна забезпечувати…збереження та збагачення українських культурно-історичних традицій, виховання шанобливого ставлення до національних святинь…». Щодо національного характеру освіти, освіта «…ґрунтується на культурно-історичних цінностях українського народу, його традиціях і духовності». Зазначається, що «Освіта утверджує національну ідею, сприяє національній само ідентифікації, розвитку культури українського народу…». Згідно «Національної доктрини розвитку освіти» національне виховання має забезпечувати збагачення духовності і культури народу.

В іншому документі, який проходить нині громадське обговорення, а саме «Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021роки» у розділі «Аналіз сучасного стану національної системи освіти» відзначається: «Особливе занепокоєння викликає стан моральності зростаючої особистості, а також те, що підростаюче покоління дорослішає у ціннісно не визначеному суспільстві. Стара суспільна система з її цінностями зруйнована, нова перебуває в процесі становлення. Дотепер не сформульовано національну ідею, принципи та зміст моралі, які б сприяли консолідації українського народу у процесі розбудови громадянського суспільства і правової держави».

Вимога реформування системи виховання у сучасному освітньому просторі пов'язується авторами з ідеєю повернення до головного принципу педагогіки – пріоритету цінностей духовно-морального виховання над матеріально-економічними. Тому виховання – це, перш за все, передання наступним поколінням традиційної духовної ієрархії цінностей, завдяки яким засвоюються найкращі досягнення вітчизняної культури.

Законодавчі та нормативно-правові акти

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966, Конституція України; Закон України «Про дошкільну освіту» вiд 11.07.2001, Закон України «Про освіту» (Закон вiд 23.05.1991 № 1060-XII), Закон України «Про загальну середню освіту» ( вiд 13.05.1999 № 651-XIV); № 2628-III, Закон України «Про позашкільну освіту» вiд 22.06.2000 № 1841-III, Закон України «Про вищу освіту» вiд 17.01.2002 № 2984-III.

Указ Президента України «Про стратегію національної безпеки України» від 12.02.2007 № 105/2007, Постанова КМУ «Національна програма патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства» вiд 15.09.1999 № 1697, Концепція виховання гуманістичних цінностей учнів загальноосвітньої школи, Концепція національного виховання студентської молоді Рішення колегії МОНУ від 25.06.2009, Укази Президента України: «Про національну доктрину розвитку освіти» (Указ Президента № 347/2002 від 17.04.2002), Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки (проект).

Рекомендації

по використанню морально-духовних надбань української та світової культури в навчально-виховному процесі

Бондаренко Н.М., Горбаньова Н.М.,

методисти методичного кабінету виконавчого комітету Полтавської міської ради

Для всебічного і гармонійного розвитку учня важливо , щоб освітній процес базувався не тільки на основі наукового осмислення дійсності, але й на скарбах духовного , морального та культурного надбання українського народу і людства в цілому. Надання основ знань про духовні, моральні й культурні цінності, про релігійну й духовну культуру може здійснюватись через впровадження курсів духовно-морального спрямування та через систему позакласної роботи.

І. Керівникам навчальних закладів сприяти впровадженню курсів «Біблійна історія та християнська етика» (1-11 класи), «Християнська етика в українській культурі» (1-4 класи) та «Основи християнської етики» (5-6 класи):

- Курси духовно – морального спрямування викладаються за рахунок годин варіативної складової навчальних планів та годин, відведених на предмет «Етика» (5-6 класи).

Вибір для вивчення предмету здійснюється на підставі письмових заяв батьків або осіб, які їх заміняють, з урахуванням думки учнів.

- Курси духовно-морального спрямування не передбачають безпосереднього навчання релігії, не включають релігійних обрядів, не ставлять за мету залучення до певної конфесії, а слугують фундаментом для усвідомлення вибору дитиною духовних та моральних норм.

- У процесі викладання предметів акцентується увага на традиційних для

України християнських духовних, моральних і культурних цінностях.

Передбачається інформування учнів про основи духовності, моралі та

культури інших світових релігій.

- Зміст занять наповнюється матеріалом краєзнавчого, загальнонаціонального та місцевого рівнів. Широко використовуються матеріали з життя.

- У процесі навчання передбачається доброзичливе обговорення проблемних

ситуацій, позитивних прикладів з літератури, Святого Письма, проведення

екскурсій до храмів, перегляд кіно-та відеофільмів, репродукцій картин на

біблійну та релігійну тематику, прослуховування сакральної музики тощо, здійснюються міжпредметні зв'язки.

- Предмети духовно-морального спрямування можуть викладатися вчителями, які пройшли відповідні курси підвищення кваліфікації та мають відповідні

знання.

ІІ. Використання морально-духовних надбань української та світової культури на уроках історії, української та світової літератур. Перелік пропонованих тем.

Історія

«Історичні умови та причини виникнення християнства», 6 клас;

«Запровадження християнства на Русі», 6 клас;

«Роль християнства у становленні середньовічного західноєвропейського суспільства», 7 клас;

«Релігійне життя в Україні в ХУІІ ст. Петро Могила – видатний вчений, митрополит Київський, просвітитель ХУІІ ст.», 8 клас;

«Характерні риси розвитку християнства в новий час», 9 клас;

«Основні релігійні течії», 10 клас.

Примітка: матеріали для використання можна знайти в книзі «2000-ліття християнства і шкільна історична освіта. Матеріали міської науково-практичної конференції».

Українська література

«Уміння прощати і вірити в добро» (за оповіданням С.Черкасенка «Маленький горбань»), 6 клас ;

«Здатність співчувати ближнім» ( М.Стельмах «Гуси - лебеді летять»), 7 клас;

«Роздуми про сенс людського життя, моральний вибір людини» (за оповіданням Б.Харчука «Планетник»), 7 клас;

«Проблема гріха і покаяння» (за думою «Буря на чорному морі»), 8 клас;

«Роздуми про скороминучість людського життя на землі» (за поезією Т.Шевченка «Мені однаково»), 8 клас;

«Проблема морального вибору людини»(за І.Франком «Іван Вишенський» 8 клас;

«Християнські морально-етичні ідеали у творчості Григорія Сковороди», 9 клас;

«Усвідомлення того, що Свята Мати – джерело добра, яке змінює світ» (за творами Т.Шевченка «Катерина», «Наймичка»), 9 клас.

Світова література

«Утвердження християнських цінностей як єдино можливого шляху переродження людини» ( за твором Ч. Діккенса» Різдвяна пісня в прозі») 6 клас;

«Домінантні якості українських козаків: глибока віра, любов до батьківщини (за повістю М. Гоголя «Тарас Бульба»), 7 клас

«Готовність до непоказної самопожертви та любові до ближнього» (за твором О.Генрі «Останній листок»), 7 клас

«Біблія як пам'ятка світової літератури, енциклопедія знань, культурний фонд, моральний кодекс народу», 8 клас

«Людина і Бог у Середньовіччі», «Бачення світу в «Божественній комедії» Данте», 8 клас

«Висвітлення християнської доктрини злочину і кари у романі Ф.Достоєвського «Злочин і кара»», 10 клас

«Етапи духовного життя людини (провина-розплата-прощення) на прикладі образів Майстра і Понтія Пілата (за романом М.Булгакова «Майстер і Маргарита»)», 11 клас.

ІІІ. Формування духовних та моральних цінностей учнів в системі позакласної роботи (для використання в роботі класних керівників та заступників директорів з виховної роботи).

1. Проводити у навчальних закладах виховні заходи, спрямовані на формування християнської моралі:

– години спілкування:

1 - 4 кл.

«Добрі вчинки як шлях до добра», «Що таке добро і що таке зло. Коли добро перемагає зло?», «Наш рід. Ми - християни», «Святкування Різдва в Україні», «Найважливіші свята для християн», «Чесне слово. Дотримання чесного слова», «За що цінують працю», «Золоте правило життя», «Сила наших слів», «Заповідь злагоди та довголіття. Шануй батька свого й матір» та ін.

5 – 9 кл.

«Добро і зло у Біблії та в реальному житті», «Гостинність та щедрість», «Любов як вияв самовідданості», «Прощення в житті людини, родини і суспільства», «Любов до свого народу», «Віра та довіра», «Мужність і непохитність переконань», «Мудрість як Божий дар», «Мета людського життя і засоби її досягнення», «Співчуття та милосердя», «Чи вміємо ми прощати» та ін.

10 – 11 класи

«Християнські цінності – орієнтир у нашому житті», «Етика людських взаємин у світлі Христового вчення», «Основи морального життя», «Духовні, моральні і культурні надбання українського народу», «Суспільна та особиста мораль» та ін.

– зустрічі з представниками духовенства.

«Характерні риси розвитку християнства в наш час», «Молодіжне середовище та принципи християнської моралі».

– конференції

«Релігійне життя України», «Християнські цінності як орієнтир у вихованні підростаючого покоління».

2. Проводити дослідницьку та пошукову роботу «Культові споруди Полтави», «Видатні релігійні діячі Полтави», «Роль християнської церкви у зародженні європейської та української культури».

3. Створити волонтерські загони по охороні та збереженню пам'яток культової архітектури.

4. З метою вивчення історії, культури рідного краю проводити тематичні екскурсії:

«Культові споруди, їх історична цінність», «Біблейська тема у творах мистецтва» (живопис, література), «Духовне виховання на прикладі сакрального мистецтва в експозиції Полтавського художнього музею ім. М. Ярошенка Галереї мистецтв».

Методичні рекомендації

семінару-практикуму вчителів музичного мистецтва та християнської етики

Методисти Новосанжарського МРК

Вчителям суспільно-гуманітарних дисциплін:

- поглиблювати знання учнів про духовно-моральні цінності в контексті сучасної етичної культури;

- сприяти засвоєнню елементів прикладної етики через ознайомлення з проблемним полем духовно-моральних цінностей;

- здійснювати духовно-моральне виховання на основі національних духовно-ціннісних традицій православної, світової та вітчизняної культур;

- стимулювати формування навичок сучасного соціального життя, громадянського миру, національної злагоди в умовах полікультурного та поліконфесійного світу;

- сприяти оволодінню технологіями проектування і створювання позитивного ставлення до власного життя та життя оточуючих.

Адміністраціям шкіл:

- створювати умови для якісного впровадження курсів духовно-морального спрямування в загальноосвітніх навчальних закладах з урахуванням цінностей, норм, принципів, завдань, напрямів існуючих програм відповідно до потреб та інтересів учнів;

- спланувати роботу шкільних методичних об'єднань вчителів музичного мистецтва та християнської етики в напрямку ефективного впровадження в навчально-виховний процес принципів духовно-ціннісної освіти через призму сучасних педагогічних технологій;

- стимулювати ініціативу вчителів та учнів шкіл щодо участі у Всеукраїнських конкурсах «Юні знавці Біблії» та «Вчитель року» з основ християнської етики;

- забезпечити варіативність духовно-ціннісної освіти через надання можливості вивчення факультативних курсів «Основи християнської етики», «Християнська етика в українській культурі», «Етика: духовні засади», «Розмаїття релігій І культур світу» та нового курсу «Біблійна історія та християнська етика» (за бажанням батьків, на підставі письмової заяви).

Вчителям музичного мистецтва:

Реалізуючи державну програму

- Дбати про збагачення духовного досвіду учнів, формувати культуру почуттів, пробуджувати особистісно-позитивне ставлення до національних духовних цінностей;

- створювати умови для передачі аури творів мистецтв та позитивної енергії учням;

- організовувати та створювати умови для духовного осягнення музики в процесі діалогового міжособистісного спілкування.;

- сприяти формуванню особистісного духовно-ціннісного досвіду школярів, розкриттю їх творчого потенціалу та розвитку усвідомлених музичних потреб у спілкуванні з музичним мистецтвом;

- стимулювати розвиток музичних здібностей у створенні проблемних емоційно-пізнавальних музично-педагогічних ситуацій;

- у процесі навчання використовувати різноманітні види музичної діяльності школярів: слухання духової музики; вокально-хоровий спів; музично-дидактичні ігри; імпровізація (вокальна, інструментальна, ритмічна); інсценізація;

- поглиблювати знання учнів про духовно-моральні цінності на уроках музичного мистецтва;

- вчити учнів співпереживати та інтерпретувати, прилучатися до вітчизняних і загальнолюдських цінностей, самовизначатися у світі культури.

Рекомендації обласного семінару

«Християнські цінності в сучасній системі освіти»

Обговоривши питання використання християнських цінностей в сучасній системі освіти, учасники семінару рекомендують:

Районним (міським) відділам освіти, методичним кабінетам:

1. Продовжити впровадження у загальноосвітніх навчальних закладах області курсів духовно-морального спрямування.

Протягом 2012-2013 н.р.

2. Проаналізувати причини скорочення мережі класів, в яких викладалися курси духовно-морального спрямування.

До 01.04.2012 р.

3. Ініціювати розгляд питання впровадження курсів духовно-морального спрямування на колегіях райво (міськуон) чи РДА, сесіях районних (міської) ради.

Постійно

4. Скласти перспективний план викладання курсів в ЗНЗ міста (району) у 2012-2013 н. р., направити його до відділу методики виховання ПОІППО імені М.В. Остроградського.

До 01. 05. 2012 р

5. На нарадах директорів ЗНЗ, заступників з виховної роботи розглядати питання впровадження курсів духовно-морального спрямування, духовного розвитку школярів, виховання учнів на основі національно-культурних традицій.

Постійно

6. Проводити засідання районних (міських) методоб'єднань учителів курсів духовно-морального спрямування.

Протягом року

7. Організувати роботу колективних форм методичної допомоги: майстер-класів, проведення відкритих уроків, роботу творчих груп. На засіданнях методоб'єднань, заняттях майстер-класів, під час роботи творчих груп розглядати актуальні проблеми викладання курсів.

Протягом року

8. Продовжити роботу щодо поповнення навчально-методичного забезпечення уроків духовно-морального спрямування.

Протягом року

9. Вивчити досвід учителів, які викладають курси духовно-морального спрямування з метою поширення кращого педагогічного досвіду в загальноосвітніх навчальних закладах області.

Протягом року

10.Проводити роботу по створенню банку даних кращих розробок уроків з курсів духовно-морального спрямування та виховних заходів духовно-морального спрямування. Кращі матеріали надіслати до ПОІППО імені М. В. Остроградського.

До 01.05.2012 року

11.Забезпечити проходження курсів підвищення кваліфікації вчителів, які викладають курси духовно-морального спрямування.

Протягом року

12.Сприяти проведенню Всеукраїнських конкурсів «Учитель року з курсів духовно-морального спрямування», «Юні знавці Біблії».

Керівникам навчальних закладів

1. Сприяти впровадженню курсів духовно-морального спрямування: «Біблійна історія та християнська етика», «Християнська етика в українській культурі», «Основи християнської етики» (відповідно до «Концептуальних засад вивчення предметів духовно-морального спрямування у загальноосвітніх навчальних закладах»).

Постійно

2. Посилити роз'яснювальну роботу з батьками та педагогічним колективом щодо впровадження курсів духовно-морального спрямування.

Постійно

3. Забезпечити наступність у викладанні зазначених курсів у початковій школі та 5-6 класах.

У 2012-2013 н.р.

4. Висвітлювати питання духовного виховання учнів на педагогічних радах, шкільних методоб'єднаннях, шкільних та класних батьківських зборах.

Постійно

5. Впроваджувати у навчально-виховний процес різні форми роботи за програмою курсів духовно-морального спрямування (виховні години, години спілкування, духовні бесіди, духовні зустрічі, тощо).

Постійно

6. З метою формування духовних та моральних цінностей учнів у системі позакласної роботи проводити виховні заходи, спрямовані на формування християнської моралі.

Постійно

7. Сприяти інтеграції християнської етики в інші шкільні дисципліни.

Постійно

Рекомендована література

1. Артерчук Т.О. Релігійне виховання учнівської молоді в Німеччині у 80 – 90-ті рр. ХХ ст. // Директор школи, ліцею, гімназії. – 2010. – № 6. – С. 89 – 95.

2. Артерчук Т.А. Преподавание религии в немецкой системе среднего общего образования [Электронный ресурс] // Цивилизация – культура – образование: из прошлого в будущее [Текст]: Материалы Международной научн.-практ. конф. 30 марта 2009 г.: в 2 ч. / Урал. гос. пед. ун-т; отв. ред. А.Ф. Яфальян. – 2 ч. – Екатеринбург, 2009. – Режим доступа: www.yafalian.ru/konfer/091.pdf

3. Артерчук Т. Урок релігії в державних загальноосвітніх школах Німеччини.[ Електронний ресурс] Режим доступу http://en.rivne.kul.kiev.ua/vikladachi/arterchuk-tetjana-oleksandrivna.html

4. Безрогов В. Г. "Станьте как дети": педагогические идеи Нового Завета [Текст] / В.Г.Безрогов // Педагогика. - 2002. - № 4. - С. 55-62

5. Богуцький З. Шануймо. Бережім і любім все, що дано нам для життя: Досвід релігійного виховання // Позакласний час. – 2006. – № 19-20. – С. 66-68

6. Богуш А.М. Духовне виховання на засадах української християнської педагогіки // Дошкільне виховання. – 2005. – 8. – С. 3.

7. Виховання, школа і педагогічна думка Київської Русі. [Електронний ресурс] Режим доступу: studentam.net.ua/content/view/2260/85

8. Виховання_учнів_засобами_християнської_етики http : [Електронний ресурс] Режим доступу: //www.coolreferat.com

9. Возна З.О. Дидактичні можливості освітнього ресурсу при вивченні християнської культури С.24 http:// // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університете ім.. П. Тичини. Тичини / Гол. ред.: Мартинюк М.Т. – Умань: РВЦ «Софія», 2008. – Ч. 5. – С. 24-31 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uadocs.exdat.com/docs/index-186736.html

10. Воронкова Б. А. Роль християнської етики у вихованні відповідальної особистості // Проблеми освіти. - 2006. - № 44. - С. 102-105.

11. "Вчуся жити" (формування духовної культури дітей дошкільного віку).[ Електронний ресурс] Режим доступу: www.ukrdeti.com/proekt/proektnadial3.html

12. Геник Л. Народно-релігійні традиції в сучасному педагогічному процесі [Текст] // Рідна школа. - 2002. - № 6. – С. 37-43

13. Гентош Оксана. Християнська етика – необхідність чи камінь спотикання [Електронний ресурс] Режим доступу: www.slovoprosvity.com.ua/modules.php?name=News&file=article&sid=3568

14. Громадська думка про релігію і церкву в Україні (соціологічні дослідження Центру ім. О. Разумкова) // Національна безпека і оборона. – 2004. – № 3 (51). – С. 30-40.

15. Гликман И. З. Образование и религия [Текст] // Химия в школе. – 2004. - № 3. – С. 2-5

16. Джура Олександр. Духовне відродження як утвердження християнських ідеалів і цінностей / О. Джура // Вища освіта України. - 2009. - № 3. – С. 72-77. - Библиогр.: С. 77 (10 назв.)

17. Дрозд О.В. Виховання толерантної особистості у світлі християнської моралі // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / Гол. ред.: Мартинюк М.Т. – Умань: РВЦ «Софія», 2008. – Ч. 5. – С. 42–49 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uadocs.exdat.com/docs/index-186736.html

18. Духовно-моральне виховання молодших школярів: Методично-практичний посібник з етики віри та релігієзнавства / Упор. Г.А. Каліберда, Л.А. Лисяк. – Полтава: ПОІППО, 2005. – 40 с.

19. Етико-естетичне виховання особистості в укр. родині засобами народної традиції

Український центр культурних досліджень, 1994-2011 рр. | Ukrainian Centre... [Електронний ресурс] / Режим доступу: http: //www.rr.lviv.ua/news.php?item=351

http://www.culturalstudies.in.ua/knigi_10_62.php

20. Євстратій (Зоря), ієромонах. Природно, що ми звертаємось передусім до своєї історії, свого духовного досвіду, а не досвіду інших народів [Електронний ресурс] / Режим доступу: http: //www.rr.lviv.ua/news.php?item=351

21. Єленський Віктор. Релігійне навчання й виховання в законодавствах та освітніх системах західноєвропейських країн // Людина і світ. – 2001. – № 11-12. – С. 32–36.

22. Закон України Про загальну середню освіту (13 травня 1999 року № 651-XIV) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/laws/Zakon_651.doc

23. Здоровий спосіб життя в контексті формування духовного світогляду учнівської молоді: Хрестоматійно-методичний посібник у 2-х ч. / Автор-упор. Г.А. Каліберда. – Полтава: ПОІППО, 2003.

24. Івах С. М. Принципи та методи християнського виховання // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університете ім.. П. Тичини. Тичини / Гол. ред.: Мартинюк М.Т. – Умань: РВЦ «Софія», 2008. – Ч. 5. – С. 70 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uadocs.exdat.com/docs/index-186736.html

25. Кузик Б. М., Литвин Л.І. Джерело вічності. Основи православної культури.-Вид.3-тє, випр..й допов. – Дніпропетровськ , 2009.

26. Кузик Б. М., Литвин Л.І. Благовіст. Православна етика. – Дніпропетровськ, 2009.

27. Концептуальні засади предмету духовно-морального спрямування у загальноосвітніх навчальних закладах (курси «Етика», «Основи християнської етики», «Основи релігійної етики») [Електронний ресурс]. Режим доступу: www.pleyady.kiev.ua/index.php?go=Pages&file=print&id=103

28. Лахман Н.М. Духовно-моральне виховання старших підлітків на принципах християнської моралі в позаурочній роботі загальноосвітньої школи // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / Гол. ред.: 27. Мартинюк М.Т. – Умань: РВЦ «Софія», 2008. – Ч. 5. – С. 95–103 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uadocs.exdat.com/docs/index-186736.html

29. Методичні рекомендації «Духовно-ціннісні пріоритети в контексті сучасної системи освіти», газета «Джерело», серпень 2011 р.

30. Маркова, Л. І. "Храми нашої душі": виховання моральної,духовної культури учнів / Л.І.Маркова. - С.22-23 // Історія та правознавство [Текст] : науково-методичний журнал/ Харківський держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. –Харків: Основа, 2003 – 2008. N 25

31. Мовчун А. Міжпредметні зв'язки курсу "Християнська етика в українській культурі" / А. Мовчун // Відкритий урок : розробки, технології, досвід. - 2008. - N 9. – С. 51–56.

32. Основи православної культури: регіональна програма факультативу для учнів 1–4 класів середньої загальноосвітньої школи / уклад. О. О. Лобач, Г. А. Каліберда. – Полтава ПОІППО імені М.В.Остроградського, 2007. – 26 с.

33. П'ятак М.М. гармонійне виховання особистості – міф чи реальність? (Християнський погляд на основну ідею сучасної педагогіки) // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / Гол. ред.: Мартинюк М.Т. – Умань: РВЦ «Софія», 2008. – Ч. 5. – С. 156–162 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uadocs.exdat.com/docs/index-186736.html

34. Рашковська В. "Подорож у православний храм" як засіб розвитку духовності особистості [Текст] / В. Рашковська // Рідна школа. - 2003. - № 3. – С. 16–18

35. Рабцун О. Кружок по христианской этике для девушек "Марфа и Мария": План занятий // Позакласний час. – 2006. –№ 19–20. – С. 51–56

36. Рип'як Г.І. Лиш для любові варто жить!: Досвід релігійного виховання // Позакласний час. – 2007. – № 2. – С. 62

37. Релігійне навчання і виховання дітей і молоді в Україні: позиції громадян: інформаційно-аналітичні матеріали до круглого столу „Релігійна освіта і виховання в Україні: проблеми і шляхи розв'язання": Український центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова, Київ, вересень 2005. – 59 c.

38. Скільський Д. М. Вірші святого письма в коментуванні П.О.Куліша для школярів / Д.М. Скільський // Педагогіка і психологія. –2010. – № 3. – С. 133–141

39. Скомороха Г. О. Виховання духовності і в дітей на основі моральних цінностей [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

www.ippo.org.ua/files/новини/ОСТАННІ_НОВИНИ_2011/0918/5.doc

40. Слободянюк С.С. Вплив паломництва на становлення особистості // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / Гол. ред.: Мартинюк М.Т. – Умань: РВЦ «Софія», 2008. – Ч. 5. – С. 176–183 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uadocs.exdat.com/docs/index-186736.html

41. Старко В., Вахнюк Г. Життя людини - найвища цінність: Досвід морально-етичного виховання учнів // Позакласний час. – 2007. - № 2. – С. 54–57

42. Стельмахович М.Г. Християнська етика в початковій школі // Поч. школа. – 1999. – № 4.

43. Степура С. Взаємодія школи та сім'ї. Виховання духовності молодших школярів на уроках християнської етики [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. Ippo. org. ua

44. Сухомлинська О.В. Духовно-моральне виховання дітей та молоді в координатах педагогічної науки і практики (виступ на загальних зборах АПН України 07.12.05)) [Електронний ресурс] / Ольга Василівна Сухомлинська. – Режим доступу: http://www.apsu.org.ua/doc/vystup-01272006.doc

45. Сухомлинська О.В. Про «Християнську етику» без ілюзій [Електронний ресурс] / Ольга Василівна Сухомлинська // День. – № 88. – 5.06.2007 р. – Режим доступу: www.day.kiev.ua/182365/

46. Тимчик О. Проблема релігійного виховання на початку ХХ століття [Текст] / О.Тимчик // Початкова школа. - 2000. - № 8. – С. 55–56

47. Филип архієпископ Полтавський і Миргородський. Виховання духовності: від історії в майбутнє (доповідь на Всеукраїнській педагогічній конференції «Педагогіка духовності: православні традиції та сучасна освіта» (Київський Будинок вчителя, 25–26 березня) [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://orthodox.org.ua/uk/publikatsii/2008/03/28/2871.html

48. Формування духовності учнів у навчальному процесі (курсова ... .[ Електронний ресурс] Режим доступу: 5ka.at.ua/load/pedagogika/formuvannja...u.../46-1-0-1846

50. Хабайлюк Л. Мамина молитва: Досвід релігійного виховання // Позакласний час. – 2006. – № 19–20. – С. 60–62

51. Химич Н. Твори містичного змісту в духовно-християнському вихованні дітей / Н. Химич // Рідна школа. – 2001. – № 5. – С. 45 – 48.

52. Християнський погляд на профілактику негативних явищ [ Електронний ресурс] Режим доступу: archivorthodoxy.in/page-2280.html

53. Чупилко Г. Роль церкви у становленні освіти в Україні (Історичний аспект) [Текст] / Г. Чупилко // Рідна школа. – 2003. – № 4. – С. 74–76

54. Шортт Д. Моральне і релігійне виховання у школах Англії [Текст] / Д.Шортт // Людина і світ. – 2002. – № 10. –С. 39–50

55. Шумра Л. Л. Уроки фізики крізь призму української виховної традиції // Науковий світ. — 2000. — № 8. — С. 16.

56. Шумра Л. Л. Формування особистісного ставлення студентів коледжу Львівського техніко-економічного коледжу до християнських цінностей на уроках фізики // Рідна школа. — 2004. — № 1 (888). — С. 38–40.

57. Шумра Л. Л. Формування духовних цінностей студентів коледжу у процесі вивчення природничих дисциплін. [ Електронний ресурс] Режим доступу:

www.diplomservis.com/load/avtoreferaty/.../230-1-0-45719

58. Шумра Л. Л. Загальнолюдські моральні цінності як основа духовного виховання // Рідна школа. — 2004. — № 6 (893). — С. 28-30.

Інтернет-ресурси

1. www.hristianstvo.ru- всі православні інтернет-сайти в систематизованому вигляді

2. www.pravoslavye.org.ua Офіційний сайт УПЦ

3. www.patriarchia.ru Офіційний сайт РПЦ

4. www.orthodoxy.org.ua Інформаційний WEB-портал УПЦ «Православ'я в Україні»

5. www.mcgill.pvt.kl2.al.us - дослідження християнської культури

6. www.bible.com.ua/ - твоя Біблія (бібліотека)

7. www.4oru.org - християнський сайт «Для тебе»

8. www.christian-culture.in.ua/content/view/92/46/ Українська християнська культура

9. www.teacher.at.ua/publ/44-2-2 на допомогу вчителям

10.www.cpgazeta.blogspot.com Церковна Православна газета (офіц. видання УПЦ)

11.www.pravoslavie.ru Православний портал

12.www.otdelro.ru Відділ релігійної освіти і катехізації РПЦ

13.www.youtube.com / russianchurch Відеоканал офіційного сайту Патріархії РПЦ

14.www.orthodox-fund.org ГО «Україна православна»

15.www.foma.ru «ФОМА» - Православний журнал для тих, хто сумнівається

16.www.otrok-ua.ru «Отрок» - Православний журнал для молоді

17.www.naslednick.ru «Наследник» - Православний молодіжний журнал

18.www.portal-slovo.ru «СЛОВО» - Православний освітній портал

19.www.glas.org.ua «Глас» - Православний духовно-просвітницький телеканал

19. www.pravoslavie.poltava.ua Офіційний сайт Полтавської єпархії

Упорядник: Деряга Л.М.

Макет: Тимчук О.В.

Підписано до друку 10.02.2011 р.

Формат 60*84/16

Папір друкарський.

Ум. Друк. арк. 4.

Тираж 50 прим.

36029, м. Полтава, вул. Жовтнева, 64-ж

Тел. (0532) 61-50-69

106978